"Міські розповіді"

Це архів інтерв’ю та розмов, зібраних у рамках різних проектів, що були реалізовані у Центрі міської історії з 2008 року до сьогодні.

Вибрані інтерв'ю

Кав’ярня “Псяча буда”

"... А “Псяча буда” ще була така кава на Костомарова. Тепер це “Родинна ковбаска”, навпроти прийому макулатури. Ну, такий, я знаю, ну два метри, наприклад там, два, може, ні – ну чотири метри квадратних був зал. От, тьотя Свєта робила там, всі її так називали – тьотя Свєта, робила каву в джезві, ну і виходили на вулицю, і от, і таке от. І обізвали цю крапку “Псяча буда”. І там постійно, постійно курили, пили каву, то ж тоді ж можна було кави випити, молоді всі були. От і гомоніли, і так от вже ніби вже відходиш – тут хтось знайомий йде, значить, і знову продовжуються якісь теми там ..."

Лялькові вистави для дорослих

"... Колись в репертуарі театру була "Ніч перед Різдвом"..., десь в сімдесяті, на початку вісімдесятих років, а з приходом оцієї Ленінградської групи, яка ставила свої вистави дорослі, поновилася і та вистава "Ніч перед Різдвом", дуже інтересно було, і в тій виставі брали участь ті актори, які колись грали її. Потім "Мадемуазель Нітуш" дуже цікава вистава була, були зроблені спеціально ляльки, запрошувалися художники з Ленінграду, з Києва, запрошувалася хореографи. Здається, що там ляльки і хореограф? Були дуже цікаві вистави саме з тим, що там і хореографічні моменти були, і пластичні якісь цікаві рішення. Молоді актори зробили виставу так само дуже вдалу для дорослих, "Ловите миг удачи". ..."

Клуб творчої молоді

"... Потім у Львові виник Клуб творчої молоді. Це приїхав Танюк Лесь ставити “Так загинув Гуска”, ну, виставу йому заборонили вже на виході, але він створив цей Клуб творчої молоді, президентом якого був Михайло Косів, я був в президії цього клубу і нашим, значить, завданням таким було, ми робили такі культурницькі вечори. Ну, перший був звичайно присвячений Леніну, як “паровоз”, значить, а потім другий це вже була серйозна робота, Лесі Українки вечір. І от тоді, значить, я познайомився з Богданом Ступкою. ..."

Колядки в КГБ

"... Збиралися чоловік п’ятнадцять, там розписували ролі, такий псевдовертеп, дзвіночка було достатньо, щоб зрозуміти, що хлопці не просто так ходять по вулицях, а вони колядують. (…) Правда, один раз був такий казус, а люди страшно, людям це подобалося, бо от раптом, коли не можна, тут якісь наважилися прийти. І нас завжди поїли, ми виходили над ранням такі вже впиті. Раз по п’яні зайшли в КГБ колядувати. Це був просто, я думаю. Ми підійшли до КГБ і кажу: “Давайте їм заколядуємо”. Стали, відкрили двері, зайшли туди і нас охоронець викинув звідтам ..."

Виставка Опанаса Заливахи

"... Я вирішив зробити у Львові виставку Опанаса Заливахи (…) Я запрошую туда телебачення. Приїжджають з телебачення, ну, й Панас, він ж такий симпатичний сивий чоловік, так чемно. З ним там хтось говорить: «О, Опанас Іванович, а ми от читали Вашу біографію, от Ви були там, вчились в Санкт-Петербурзі там з такими людьми там відомими, і так далі. А що Що Ви робили тоді-то?». А він каже: «Тоді я п’ять років був в Сибіру.» «А Ви що, – каже, – якась комсомольська путівка чи що?» Він каже: «Та ні, – каже, – я ж там в таборах сидів.» І все-одно пішов матеріал з ним на телебачення, просто вирізали цей кавальчик ..."

Принципи роботи з інтерв'ю

Ми дуже цінуємо досвід тих, хто погодився на розмову з нами, і хочемо зробити їхні голоси почутими. Однак ми також гарантуємо нашим оповідачам конфіденційність, і тому щоб отримати доступ до інтерв'ю, ми просимо вас ознайомитися з витягами з українського законодавства щодо персональних даних, етичними вимогами та заповнити документ, аналог інформованої згоди. Наперед дякуємо за розуміння та бажаємо приємного читання та прослуховування.