"Міські розповіді"

Це архів інтерв’ю та розмов, зібраних у рамках різних проектів, що були реалізовані у Центрі міської історії з 2008 року до сьогодні.

Вибрані інтерв'ю

Кав’ярня “Псяча буда”

"... А “Псяча буда” ще була така кава на Костомарова. Тепер це “Родинна ковбаска”, навпроти прийому макулатури. Ну, такий, я знаю, ну два метри, наприклад там, два, може, ні – ну чотири метри квадратних був зал. От, тьотя Свєта робила там, всі її так називали – тьотя Свєта, робила каву в джезві, ну і виходили на вулицю, і от, і таке от. І обізвали цю крапку “Псяча буда”. І там постійно, постійно курили, пили каву, то ж тоді ж можна було кави випити, молоді всі були. От і гомоніли, і так от вже ніби вже відходиш – тут хтось знайомий йде, значить, і знову продовжуються якісь теми там ..."

Вистава "Биндюжник і король"

"... И кто-то когда-то сказал, что завтруппой – это актерская мама. Это действительно так, любишь их всех как детей... Вот что были такие спектакли в театре, несмотря на то, что кто-то с кем-то как-то не очень там общался, но для меня в памяти на всю жизнь остался спектакль "Биндюжник и король". Это был удивительный спектакль по атмосфере. Он сам, сам спектакль был хороший, но атмосфера в театре, в этот день – в театре что-то происходило совсем другое. Когда был этот спектакль, люди по-другому разговаривали, люди по-другому как-то друг на друга смотрели, он так объединял этот спектакль. ..."

Студія при театрі Марії Заньковецької

"... Прихожу я в театр, и на меня так смотрят, а почему смотрят? – Я пришла в военной форме, в кирзовых сапогах, в пилоточке. И думают: «Чего она пришла в такой одежде?», а у меня ж то ничего нет. А Романицкий, народный артист СССР, он сидел как раз за столом, и говорит: «Ну, дитинко, зараз ми тебе одягнемо». И он позвал, там кому-то сказал, ну, какой-то, по-моему, или кто: «Покличте мені костюмершу», и он позвал. Эта костюмерша меня одела и туфельки тоже дала. ..."

Виставка Опанаса Заливахи

"... Я вирішив зробити у Львові виставку Опанаса Заливахи (…) Я запрошую туда телебачення. Приїжджають з телебачення, ну, й Панас, він ж такий симпатичний сивий чоловік, так чемно. З ним там хтось говорить: «О, Опанас Іванович, а ми от читали Вашу біографію, от Ви були там, вчились в Санкт-Петербурзі там з такими людьми там відомими, і так далі. А що Що Ви робили тоді-то?». А він каже: «Тоді я п’ять років був в Сибіру.» «А Ви що, – каже, – якась комсомольська путівка чи що?» Він каже: «Та ні, – каже, – я ж там в таборах сидів.» І все-одно пішов матеріал з ним на телебачення, просто вирізали цей кавальчик ..."

Лялькові вистави для дорослих

"... Колись в репертуарі театру була "Ніч перед Різдвом"..., десь в сімдесяті, на початку вісімдесятих років, а з приходом оцієї Ленінградської групи, яка ставила свої вистави дорослі, поновилася і та вистава "Ніч перед Різдвом", дуже інтересно було, і в тій виставі брали участь ті актори, які колись грали її. Потім "Мадемуазель Нітуш" дуже цікава вистава була, були зроблені спеціально ляльки, запрошувалися художники з Ленінграду, з Києва, запрошувалася хореографи. Здається, що там ляльки і хореограф? Були дуже цікаві вистави саме з тим, що там і хореографічні моменти були, і пластичні якісь цікаві рішення. Молоді актори зробили виставу так само дуже вдалу для дорослих, "Ловите миг удачи". ..."

Принципи роботи з інтерв'ю

Ми дуже цінуємо досвід тих, хто погодився на розмову з нами, і хочемо зробити їхні голоси почутими. Однак ми також гарантуємо нашим оповідачам конфіденційність, і тому щоб отримати доступ до інтерв'ю, ми просимо вас ознайомитися з витягами з українського законодавства щодо персональних даних, етичними вимогами та заповнити документ, аналог інформованої згоди. Наперед дякуємо за розуміння та бажаємо приємного читання та прослуховування.