"Міські розповіді"

Це архів інтерв’ю та розмов, зібраних у рамках різних проектів, що були реалізовані у Центрі міської історії з 2008 року до сьогодні.

Вибрані інтерв'ю

Лялькові вистави для дорослих

"... Колись в репертуарі театру була "Ніч перед Різдвом"..., десь в сімдесяті, на початку вісімдесятих років, а з приходом оцієї Ленінградської групи, яка ставила свої вистави дорослі, поновилася і та вистава "Ніч перед Різдвом", дуже інтересно було, і в тій виставі брали участь ті актори, які колись грали її. Потім "Мадемуазель Нітуш" дуже цікава вистава була, були зроблені спеціально ляльки, запрошувалися художники з Ленінграду, з Києва, запрошувалася хореографи. Здається, що там ляльки і хореограф? Були дуже цікаві вистави саме з тим, що там і хореографічні моменти були, і пластичні якісь цікаві рішення. Молоді актори зробили виставу так само дуже вдалу для дорослих, "Ловите миг удачи". ..."

Студія при театрі Марії Заньковецької

"... Прихожу я в театр, и на меня так смотрят, а почему смотрят? – Я пришла в военной форме, в кирзовых сапогах, в пилоточке. И думают: «Чего она пришла в такой одежде?», а у меня ж то ничего нет. А Романицкий, народный артист СССР, он сидел как раз за столом, и говорит: «Ну, дитинко, зараз ми тебе одягнемо». И он позвал, там кому-то сказал, ну, какой-то, по-моему, или кто: «Покличте мені костюмершу», и он позвал. Эта костюмерша меня одела и туфельки тоже дала. ..."

Виставка Опанаса Заливахи

"... Я вирішив зробити у Львові виставку Опанаса Заливахи (…) Я запрошую туда телебачення. Приїжджають з телебачення, ну, й Панас, він ж такий симпатичний сивий чоловік, так чемно. З ним там хтось говорить: «О, Опанас Іванович, а ми от читали Вашу біографію, от Ви були там, вчились в Санкт-Петербурзі там з такими людьми там відомими, і так далі. А що Що Ви робили тоді-то?». А він каже: «Тоді я п’ять років був в Сибіру.» «А Ви що, – каже, – якась комсомольська путівка чи що?» Він каже: «Та ні, – каже, – я ж там в таборах сидів.» І все-одно пішов матеріал з ним на телебачення, просто вирізали цей кавальчик ..."

Найважчий етап в роботі художника

"... І останній, я так виділяю, це найстрашніший для мене етап. Тут, я не знаю як інші театральні художники, я майже завжди на останній тиждень обов’язково запасаюсь якимось заспокійливим, це коли це все подається на сцену. Коли вся декорація, всі костюми має звестися до єдиного знаменника, і все має звестися, починаючи від того, що пази мають зайти в пази, а костюм має, ну скажімо, на нього не мають наступати, до того, що це все, крім того всього, воно ще має художньо прекрасно виглядати, це має бути прекрасний художній образ. ..."

Кав’ярня “Псяча буда”

"... А “Псяча буда” ще була така кава на Костомарова. Тепер це “Родинна ковбаска”, навпроти прийому макулатури. Ну, такий, я знаю, ну два метри, наприклад там, два, може, ні – ну чотири метри квадратних був зал. От, тьотя Свєта робила там, всі її так називали – тьотя Свєта, робила каву в джезві, ну і виходили на вулицю, і от, і таке от. І обізвали цю крапку “Псяча буда”. І там постійно, постійно курили, пили каву, то ж тоді ж можна було кави випити, молоді всі були. От і гомоніли, і так от вже ніби вже відходиш – тут хтось знайомий йде, значить, і знову продовжуються якісь теми там ..."

Принципи роботи з інтерв'ю

Ми дуже цінуємо досвід тих, хто погодився на розмову з нами, і хочемо зробити їхні голоси почутими. Однак ми також гарантуємо нашим оповідачам конфіденційність, і тому щоб отримати доступ до інтерв'ю, ми просимо вас ознайомитися з витягами з українського законодавства щодо персональних даних, етичними вимогами та заповнити документ, аналог інформованої згоди. Наперед дякуємо за розуміння та бажаємо приємного читання та прослуховування.