Get the Flash Player to see this player.
ID:
Жанр:
Колекція:
Формат:
Носій:
Пропозиції: Якщо у Вас є додаткова інформація про фільм, який Ви бачите на цій сторінці, або ж Ви бажаєте співпрацювати з нашою Медіа бібліотекою, будь-ласка пишіть нам на uvd@lvivcenter.org

Пов'язані

ID: 01407
Місто: Львів
Дата: 1952-1960
Розмір ресурсу: 14х9 см
Творець: Невідомий
Видавець: Неопубліковані ресурси
Правове регулювання: Володимир Румянцев
Предмет і ключові слова: Пам'ятник, площа Міцкевича, хор, слухачі, будинки №8-9, катедра, ратуша
ID: 01408
Місто: Львів
Дата: 1952-1967
Розмір ресурсу: 9x11 см
Творець: Невідомий
Видавець: Неопубліковані ресурси
Правове регулювання: Володимир Румянцев
Предмет і ключові слова: площа Міцкевича, пам'ятник Міцкевичу, будинки, квітник, тролейбус

Кoлишній будинок Крайового Банку (зараз - головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури; 1895-1903, арх. Ю. Цибульський). Стиль будинку - історизм (неоренесанс). Будинок розташований на розі вулиці Костюшка та пл. Григоренка, в плані має V-подібну конфігурацію.

Колишній будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка) споруджений у 1877–1881 рр. за проектом архітектора Юліуша Гохберґера. Монументальна споруда сейму зведена у стилі історизму під впливом неоренесансної архітектури Відня другої половини ХІХ ст. Вирізняється багатством скульптурно-орнаментального оздоблення.

Перший міський відкритий басейн “Залізна вода” при вул. Снопківській збудований у 1933–1934 рр. за проектом архітектора Тадеуша Карасінського. Об’єкт розташований натериторії парку “Залізна вода”. Після 1945 р. басейн реконструювали, створивши на його базі спортивний комплекс “Динамо”.
Спортивний комплекс “Замарстинів” складався зі стрілецького комплексу, збудованого у 1930–31 рр., відкритого басейну, збудованого у 1934–1937 рр. за проектом інженерів Юзефа Мостовського і Яна Ковальського, будівлі купальні і трампліну – за проектом інженера-архітектора Тадеуша Карасинського. Після Другої світової війни басейн був перебудований та отримав нову назву – учбово-спортивна база “Спартак”. Тепер (2012 р.) база перебуває в аварійному стані.

Кoлишній будинок Крайового Банку (зараз - головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури; 1895-1903, арх. Ю. Цибульський). Стиль будинку - історизм (неоренесанс). Будинок розташований на розі вулиці Костюшка та пл. Григоренка, в плані має V-подібну конфігурацію.

Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це – найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 р. Це один із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам’яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн тощо.
Колишній будинок єзуїтського конвікту, пізніше – старий корпус університету (ХVIII ст.; 1842 - перебудова, арх. Фіделіс Штадлер). Стиль будівлі – класицизм. Будинок споруджувався для єзуїтського пансіону, в якому виховувалася шляхетська молодь, згодом в ньому були розміщені казарми. У 1851 р. був переданий університету. Сьогодні (2009 p.) – корпус біологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка.

Алеї з'явилися на місці західної частини оборонних мурів Львова, розібраних близько 1776 р. У 1-ій пол. ХІХ ст. тут, уздовж берегів р. Полтви, проклали дві паралельні вулиці — основу майбутнього бульвару та обсадили їх рядами тополь. У 1880-х рр. річку перекрили склепіннями, а упродовж 1888–1890 рр. тут, за проектом Арнольда Рьорінґа, висадили дерева, клумби і квітники.

У будинку на суч. просп. Свободи, 5 діяв кінотеатр під різними назвами: "Фаун" (1913), "Казино" (1913–1916), "Кінотеатр Польських легіонів" (1916–1917), "Кіно новини" (1917–1926), "Казино" (1926–1929), "Дніпро" (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – "Емпайр" (1938–1939), "Кінотеатр ім. Пушкіна" (1939), "Спартак" (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр "Плазма".
У будинку на суч. просп. Свободи, 5 діяв кінотеатр під різними назвами: "Фаун" (1913), "Казино" (1913–1916), "Кінотеатр Польських легіонів" (1916–1917), "Кіно новини" (1917–1926), "Казино" (1926–1929), "Дніпро" (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – "Емпайр" (1938–1939), "Кінотеатр ім. Пушкіна" (1939), "Спартак" (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр "Плазма".
Станційний будинок центрального залізничного вокзалу (1901-1904, арх. Владислав Садловський – загальний проект будинку; Альфред Захаревич, Тадей Обмінський - інтер'єри; група інженерів під керівництвом Людвіка Вежбицького – інженерні конструкції; 1921-1922 – добудова другого поверху; 1946-1951 – відбудова з реконструкцією інтер'єрів). Стиль будівлі – сецесія з елементами неоренесансу. Дебаркадер центрального залізничного вокзалу (1903 – проект групи залізничних інженерів під керівництвом Л. Вежбицького; 1946 – відбудова; 2000-2001 – реставрація). Комплекс головного львівського вокзалу є прикладом монументальної архітектурної споруди, проектованої на зламі ХІХ-ХХ століть.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

Кінотеатр "Львів" на 760 місць існує з 1960 року. Це був перший широкоформатний кінотеатр України зі стереозвуком. Після спаду виробництва широкоформатних фільмів, його було переобладнано системою "Mono". 

Станційний будинок центрального залізничного вокзалу (1901-1904, арх. Владислав Садловський – загальний проект будинку; Альфред Захаревич, Тадей Обмінський - інтер'єри; група інженерів під керівництвом Людвіка Вежбицького – інженерні конструкції; 1921-1922 – добудова другого поверху; 1946-1951 – відбудова з реконструкцією інтер'єрів). Стиль будівлі – сецесія з елементами неоренесансу. Дебаркадер центрального залізничного вокзалу (1903 – проект групи залізничних інженерів під керівництвом Л. Вежбицького; 1946 – відбудова; 2000-2001 – реставрація). Комплекс головного львівського вокзалу є прикладом монументальної архітектурної споруди, проектованої на зламі ХІХ-ХХ століть.

Монументальний триповерховий будинок (сьогодні головний корпус Національного університету "Львівська політехніка") був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Кoлишній будинок Крайового Банку (зараз - головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури; 1895-1903, арх. Ю. Цибульський). Стиль будинку - історизм (неоренесанс). Будинок розташований на розі вулиці Костюшка та пл. Григоренка, в плані має V-подібну конфігурацію.

Окремо розташована церква на ділянці в центральній частині міста. Зведена на фундаментах храму XVIII ст. – колишнього костелу тринітаріїв – з використанням його стін та конструкцій, збережених після пожежі 1848 р. Основні будівельні періоди: 1703-1731 (спорудження костелу тринітаріїв); 1783 (перебудова під бібліотеку університету); 1875-1898 (сучасний храм), арх. Сильвестр Гавришкевич. В сучасному стані, архітектура церкви поєднує форми історизму з залишками форм бароко і раннього класицизму. Пластичне оформлення інтер’єру та фігури апостолів у барабані – авторства Леонарда Марконі. Іконостас виконаний Т. Попелем. Малярські композиції – Т. Копистинського і К. Устияновича.

У будинку за сучасною адресою просп. Чорновола, 2 діяв кінотеатр зі зміною назв: “Мир” (1966-1990-ті рр.), “Клекіт” (1990-ті — 2001 р.)

Будинок був споруджений у 1965 р. за типовим проектом, проект прив'язки виконав арх. Станіслав Соколов.

У цьому будинку діяв нічний клуб "Міленіум". У проекті адаптації кінотеатру під розважальний комплекс приймала участь Науково-дослідна лабораторія експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування у м. Рівне.

Комплекс складається з Палацу для ігрових видів спорту, занять з боксу, боротьби, важкої атлетики; критого басейну; відкритих ґрунтових кортів; гостьових і службових приміщень.

Будинок на пл. Петрушевича, 1, де тепер розміщений приватний спортивно-оздоровчий клуб “Євроспорт плюс”, був побудований у 1934–1935 рр. за проектом архітекторів Леопольда Карасінського і Тадеушa Кухара.

Кoлишній будинок Крайового Банку (зараз - головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури; 1895-1903, арх. Ю. Цибульський). Стиль будинку - історизм (неоренесанс). Будинок розташований на розі вулиці Костюшка та пл. Григоренка, в плані має V-подібну конфігурацію.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Стадіон "Україна" (за радянських часів називався "Дружба") збудовано у 1960-1963 рр. за проектом архітекторів Ярослава Назаркевича, Лариси Кузьми-Скорик, Ярослава Парохновця, Р. Федотовської та Володимира Блосюка. Розрахований на 40 тис. місць стадіон почав функціонувати у 1963 році як тренувальна база футбольного клубу "Карпати" (Львів). Об'єкт розташований на території Снопківського парку, створеного у 1950-1960-ті роки.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

У будинку за сучасною адресою просп. Чорновола, 2 діяв кінотеатр зі зміною назв: “Мир” (1966-1990-ті рр.), “Клекіт” (1990-ті — 2001 р.)

Будинок був споруджений у 1965 р. за типовим проектом, проект прив'язки виконав арх. Станіслав Соколов.

У цьому будинку діяв нічний клуб "Міленіум". У проекті адаптації кінотеатру під розважальний комплекс приймала участь Науково-дослідна лабораторія експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування у м. Рівне.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Комплекс спортивного клубу ПрикВО побудований кін. 1970-х – поч. 1980-х рр. за проектом архітектора Олександра Гуковича за участі інженера Володимира Крюкова. Комплекс містить стадіон із футбольним полем, доріжками для спідвею і глядацькими трибунами, критий басейн, групу приміщень для стрільби та п’ятиборства, кінний манеж, велотрек і адміністративний корпус. Зараз у межах комплексу влаштовано домашній стадіон спідвейного клубу “СКА-Фаворит” і молодіжної команди ФК “Карпати”.

Пам'ятник встановили 1971 року з нагоди сторіччя народження Василя Стефаника перед входом до Львівської наукової бібліотеки Академії наук його ж імені. 

Стадіон "Україна" (за радянських часів називався "Дружба") збудовано у 1960-1963 рр. за проектом архітекторів Ярослава Назаркевича, Лариси Кузьми-Скорик, Ярослава Парохновця, Р. Федотовської та Володимира Блосюка. Розрахований на 40 тис. місць стадіон почав функціонувати у 1963 році як тренувальна база футбольного клубу "Карпати" (Львів). Об'єкт розташований на території Снопківського парку, створеного у 1950-1960-ті роки.

Алеї з'явилися на місці західної частини оборонних мурів Львова, розібраних близько 1776 р. У 1-ій пол. ХІХ ст. тут, уздовж берегів р. Полтви, проклали дві паралельні вулиці — основу майбутнього бульвару та обсадили їх рядами тополь. У 1880-х рр. річку перекрили склепіннями, а упродовж 1888–1890 рр. тут, за проектом Арнольда Рьорінґа, висадили дерева, клумби і квітники.

Перший міський відкритий басейн “Залізна вода” при вул. Снопківській збудований у 1933–1934 рр. за проектом архітектора Тадеуша Карасінського. Об’єкт розташований натериторії парку “Залізна вода”. Після 1945 р. басейн реконструювали, створивши на його базі спортивний комплекс “Динамо”.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Колишній будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка) споруджений у 1877–1881 рр. за проектом архітектора Юліуша Гохберґера. Монументальна споруда сейму зведена у стилі історизму під впливом неоренесансної архітектури Відня другої половини ХІХ ст. Вирізняється багатством скульптурно-орнаментального оздоблення.

Колишній будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка) споруджений у 1877–1881 рр. за проектом архітектора Юліуша Гохберґера. Монументальна споруда сейму зведена у стилі історизму під впливом неоренесансної архітектури Відня другої половини ХІХ ст. Вирізняється багатством скульптурно-орнаментального оздоблення.

Окремо розташована церква на ділянці в центральній частині міста. Зведена на фундаментах храму XVIII ст. – колишнього костелу тринітаріїв – з використанням його стін та конструкцій, збережених після пожежі 1848 р. Основні будівельні періоди: 1703-1731 (спорудження костелу тринітаріїв); 1783 (перебудова під бібліотеку університету); 1875-1898 (сучасний храм), арх. Сильвестр Гавришкевич. В сучасному стані, архітектура церкви поєднує форми історизму з залишками форм бароко і раннього класицизму. Пластичне оформлення інтер’єру та фігури апостолів у барабані – авторства Леонарда Марконі. Іконостас виконаний Т. Попелем. Малярські композиції – Т. Копистинського і К. Устияновича.