Центр міської історії Центрально-Східної Європи

Львів на кіно-хроніках у час Другої світової війни

29.12.2011

Вперше Львів з’являється на рухомих картинках незабаром після презентації тут техніки Люм’єрів – мешканцям показали коротку стрічку “У львівській каварні”. Можливо були і інші записи львівських ландшафтів, але ми про них не знаємо. Більше інформації про кіно-документи зі Львова маємо з початку 20 сторіччя, хоча в основному це назви стрічок, а самі плівки не збереглися. Проте, й самі ці назви дають уявлення про те, що знімали оператори: відкриття пам’ятника Міцкевичу, сценки з вуличного життя, які показували на виставках чи використовували у рекламних цілях, пожежа у Дрогобичі, свято божого тіла, холмське віче у Львові, репортаж з польоту авіатора над містом чи ювілей 51 Полку піхоти у Львові [Для інформації про раннє кіно у Львові відсилаю до праці Барбари Ґєршевскої - Barbara Gierszewska, Kino i film we Lwowie do 1939 roku. Kiełce, 2006].

Про спроби створення кінокомпаній у Львові у ранній період розвитку кіно у цьому тексті мова не йтиме. Хочу лише зауважити, що кінокомпанії “Кінофільм”, “Польонія”, “Муза”, “Леополія”, існували недовго, оскільки важко було створити сприятливі умови для ефективного фінансування фільмів і тому Львів ставав предметом відображення у кіно не надто часто. Можливо причиною стало і те, що Львів зі столичного міста Габсбургської імперії після 1918 року перетворився на важливе, але провінційне, місто молодої Польської республіки і відповідно усі великі страхові компанії, банки та інші капіталоємкі інституції перенесли свої головні офіси до Варшави. При цьому, Львівська хвиля Польського радіо була достатньо конкурентною на території усієї Польщі і займала важливе місце у медіа-структурі міжвоєнної Польщі.

Друга світова війна у Львові

У вересні 1939 року відбулася визначна для Європи подія – СРСР та Німеччина вчинили військову агресію проти Польщі, яка внаслідок швидкої кампанії перестала існувати. Львів окупували радянські війська, а у великому міському театрі були зібрані "Народні збори", які проголосили про приєднання своєрідного ідеологічного новоутворення як “Західна Україна” до УРСР. З цього часу збережені кіно-записи "Народних зборів" мешканців Західної України, які в приміщенні львівського оперного театру вирішують про приєднання “правічних українських територій” до складу УРСР, а також про відвідини членами української делегації Москви та про вибори депутатів. Нові рамки УРСР були підтверджені повоєнними міжнародними угодами, і фактично від 1946 року Львів стає об’єктом репрезентації на радянських кінохроніках як одне з міст Радянської України.

Крім документальної кіно-хроніки, місто Львів з’являється на фільмах кіно-компанії Укркінохроніка, які по-своєму розповідали мешканцям СРСР про напад на Польщу. Це такі фільми як: “Визволення” 1940-го року (“Освобождение Украинских и Белорусских земель от гнета польских панов и воссоединение народов-братьев в единую семью”, монтаж О. Довженка), “Битва за нашу Радянську Україну” О.Довженка 1943-го року, “Львів радянський” режисера Шапсая М. 1944 року, монументальна довженківська “Победа на Правобережной Украине...” 1945–го року. Ще відомі документальні стрічки “Советский Львов” 1940 року режисера Я. Авдієнка, “Радянський Львів” 1947 року режисера О. Шаповалова, “Львівський собор” 1944-го року режисера Р. Фощенка та й інші стрічки, серед яких і відомості Звукового тижневика генерального губернаторства Німеччини 1943 року, на яких показано відправку на фронт добровільної дивізії СС “Галичина” [«Звуковий тижневик генерального губернаторства», Кіножурнал, 1943 р. Арх.№3266. Німеччина.]. Це були перші радянські чи нацистські кіно-образи Західної України та Львова. Наступна кіно-хроніка, де показаний Львів та його мешканці – це новини кіножурналу “Радянська Україна”, “Молодь України”, “Радянський спорт”, “Піонерія”, спецвипуски, збірники кіно-, а згодом телесюжетів, зрідка документальні кінострічки. Більшість цих матеріалів зберігаються у Центральному державному кінофотофоно архіві (ЦДКФА) України імені Г.С.Пшеничного, що у Києві.

Кадри документального фільму Укркінохроніки про перемогу на правобережній Україні (1945 рік)
Кадри документального фільму Укркінохроніки про перемогу на правобережній Україні (1945 рік)
Кадри документального фільму Укркінохроніки про перемогу на правобережній Україні (1945 рік)
Кадри документального фільму Укркінохроніки про перемогу на правобережній Україні (1945 рік)

ID: 00001
Жанр: Документальний фільм
Видання: Кінофільм з 7 частин (уривок).
Автори: Режисери: Ю. Солнцева, А. Авдієнко; художній керівник О. Довженко, оператори: В. Афанасьєв, К. Богдан, М. Биков, Б. Вакар, М.Глідер, М.Гольбріх, І. Гольдштейн, І. Запорожський, М. Капкін, П. Касаткін, І. Кацман, В. Комаров, Ю. Кун, Г. Могилевський, В. Орлянкін, Б. Рогачевський, С. Семенов, В. Смородін, А. Соф'їн, С. Урусевський, В. Фроленко, С. Шейнін, В. Штатланд і ін.
Дата випуску: 1943
Короткий опис: Уривок із фільму.
Колекція: Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного (ЦДАКФФД)
Тривалість: 45 секунд

Із зрозумілих причин у ЦДКФА імені Г.С.Пшеничного немає жодних кіно-роликів, які б показували історичну роль СРСР у черговому розподілі Польщі. В новинах ми не дізнаємося, що сили Вермахту напали у вересні 1939 року на Польську республіку і що Червона армія форсовано перейшла кордон, окуповуючи територію сусіда включно з найбільшим містом Східної Галичини – Львовом. В листопаді 1939 року вийшов на кіноекрани ролик “Депутати визволеного народу” [«Радянська Україна», 3 листопада 1939 р., №86. Арх. №99] про вручення депутатського посвідчення одному з переможців виборів, а в грудні – сюжет під назвою “В радянському Львові” [«Радянська Україна», 17 грудня 1939 р., №98. Арх. №108]. Останній сюжет показує головну вулицю міста, яку радянські агітатори перетворили на своєрідну виставку, де можна було прочитати статті сталінської конституції. Вінчала цю алею стендів монументальна конструкція у вигляді колони, яка містила статті конституції на різних мовах мешканців міста.

Пам'ятник Радянської Конституції у Львові
Фото з колекції Центру міської історії
Пам'ятник Радянської Конституції у Львові
Фото з колекції Центру міської історії
Кадр сюжету "В радянському Львові"
Кіножурнал "Радянська Україна", 17 грудня 1939 р.
Кадр сюжету "В радянському Львові"
Кіножурнал "Радянська Україна", 17 грудня 1939 р.

ID: 00002
Жанр: Документальна кінохроніка (35 мм плівка)
Видання: "Радянська Україна", кіножурнал №98.
Автори: Режисер: О. Побідаленко; оператори (журналу): О.Шаповалов, М. Богомолов та ін.; кінооператор сюжету К. Богдан.
Дата випуску: 1939
Колекція: Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного (ЦДАКФФД)
Тривалість: 104 секунди

Спеціальний випуск про події у Західній Україні та Білорусі [Спецвипуск, архівний № 1686, ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного], який випустила Московська студія кінохроніки, показує Львів після “визволення”: тут можна побачити колону полонених польських солдат та офіцерів, жителів Львова, які здають зброю в радянській комендатурі, військову техніку, залишену польською армією під час відступу. На той момент радянська влада ще не планує очистити місто від польського населення, і вже наступного 1940-го року відбулися урочистості на пошану двох великих поетів, важливих для населення Львова: Адама Міцкевича та Івана Франка. У грудні 1940-го року кіножурнал “Радянська Україна” розповів громадянам УРСР про меморіальний музей Івана Франка, директором якого призначили сина поета Петра, та про відзначення 85 річниці від дня смерті Адама Міцкевича, якого у кіноролику названо “поетом-борцем”, щоб краще вписати його в радянський канон поетів попередників комунізму [У довженківських фільмах пам’ятник Міцкевичу трактується як місце, навколого якого групувалися польські буржуазні націоналісти та виголошували антиукраїнські та антиєврейські настрої].

Не обходилося без важливої для радянських визволителів тематики. Ще в квітні 1941 року Укркінохроніка розповідає нам про нові фасони одягу на новоутвореній львівській державній швейній фабриці [«Радянська Україна» Кіножурнал, 13 квітня 1941 р., №28. Арх. №2250], а львівська кондитерська фабрика виконала річний план достроково [«Радянська Україна», Кіножурнал, 12 грудня 1940 р., №116. Арх. №112], перша львівська трикотажна фабрика нарощувала виробництво стахановськими темпами [«Радянська Україна», Кіножурнал, 17 жовтня 1940 р., №97. Арх. №113], але ми нічого не знаємо про важку індустрію та виробництво, яке мало обслуговувати оборонну міць західних рубежів СРСР.

Друга світова війна у СРСР

Після нападу нацистської Німеччини у червні 1941 року на новоприєднані до Союзу території, у СРСР офіційно почалася війна. У Державному кінофотофоно архіві зберігаються матеріали про чергове визволення міста: по два випуски кіножурналу під №11 (1944) та №8 (1945) – чергові та ті, що призначалися спеціально для демонстрування в західних областях України. Кіножурнали подавали інформацію з фронтів, висвітлювали роботу тилу, розповідали про відновлення життя у визволених від нацистської окупації регіонах України. Крім кіножурналів, ще одним джерелом оперативної інформації були спеціальні випуски, присвячені окремим подіям чи особам. Фактично чорновий матеріал військових операторів використовувався режисерами Укркінохроніки для монтування документальних фільмів на воєнну тематику, які я вже згадував вище, а от випуск офіційної кіно-хроніки був практично припиненим.

Кадр фільму "Битва за нашу Радянську Україну" (1943)
Кадр фільму "Битва за нашу Радянську Україну" (1943)
Кадр з фільму Довженка "Визволення", 1940 рік
Кадр з фільму Довженка "Визволення", 1940 рік

Перші сюжети, які стосуються визволеного Львова датуються 28 липня 1944 року і мають імпровізовані назви “Вступ фронту до Львова” [Кіносюжет, 28 липня 1944 р. Арх. №5281. ЦСДФ], де оператор І. Кацман показав вступ Першого українського фронту до Львова, чи те як жителі міста вітають визволителів [Кіносюжет, Липень 1944 р., 2 ч. Арх. №5282. ЦСДФ]. Як наслідок, з’явився інший ролик «Мітинг у визволеному Львові»: тут показаний великий мітинг на чолі з лідерами міста та політичними діячами, як от командувач 1-го Українського фронту І. С. Конєв, та голова РНК УРСР М. С. Хрущов [«Радянська Україна», Кіножурнал, серпень 1944 р., №23 (8). Арх. №169].

У грудні цього ж року на кіноекрани вийшов спецвипуск “Радянської України” з назвою: “Відрождення народного господарства в західних областях України” [«Радянська Україна», Кіножурнал, грудень 1944 р., №49. Арх. №191]. Кіно-хроніки 1945 року свідчили про відбудову залізничного вокзалу [«Радянська Україна», Кіножурнал, січень 1945 р., №2. Арх. №197], відновлення роботи трамвайного депо [«Радянська Україна», Кіножурнал, березень 1945 р., №13-14. Арх. №218], появу нових залізничних сполучень, які зв’язували новоприєднані до СРСР території, як от маршрут Львів-Вільнюс [«Радянська Україна», Для Західних областей УРСР. Кіножурнал, 1945 р., №8. Арх. №210] або ж в загальному розповідали про відновлення життя на звільнених територіях під поетичними назвами як, наприклад, «Весна у Львові» [«Радянська Україна», Кіножурнал, квітень 1945 р., №20. Арх. №224].

Крім коротких згадок про емалевий та нафтопереробний заводи, виробнича тематика практично не зачіпалася, натомість, у березні оператори відзняли Олену Кульчицьку за роботою у майстерні [«Радянська Україна», Кіножурнал, березень 1945 р. , №12. Арх. №215] та те, як у лютому 1945 року до Львова приїжджали М. Рильський та Г. Тичина, які зустрічалися із педагогами Західної України [«Радянська Україна», Кіножурнал, лютий 1945 р., №6. Арх. №205]. Обов’язкими були кіно-новини про відзначення 1 травня та жовтневих свят, які для радянської медіа міфології становили беззастережний пріоритет аж до створення нового наративу про перемогу у Великій вітчизняній війні за часів Л. Брежнєва, який потрохи витіснив революційні свята на другий план.

Радянська окупація Львова у 1939 році розпочалася приєднанням міста до УРСР та завершилася масовими репресіями та окупацією міста нацистами. Після визволення міста у липні 1944 року тут почала налагоджуватися радянська влада, яка до того не була надто відчутною в місті. Наступне десятиріччя 1945-1955 років стане останнім десятиріччям сталінської епохи і про особливі теми, які відображала радянська кінохроніка цього часу читайте у наступному дописі.

Богдан Шумилович, керівник проекту "Медіа бібліотека"

Copyright © 2004-2019, LvivCenter.org
Powered by siteGist CMS