Уявити, збудувати, жити: Сихів

Типові спальні райони, що збудовані у радянський час та здебільшого асоціюються з монотонністю, сірістю, а часто і з небезпекою – є місцем проживання багатьох містян та містянок. Ми рідко згадуємо про них, коли говоримо або думаємо про місто: такі райони є великими білими плямами, безликими згустками міської тканини. Однак так здається лише на перший погляд, адже насправді ці простори сповнені життям. Створені у 1960-1980-их роках, вони пережили десятиліття змін: від втілення ідеального соціалістичного майбутнього та спроби остаточно вирішити "житлове питання" до безликих "великих інших" міст чи омріяного місця проживання. Стабільні і передбачувані ззовні, вони наповнені суперечностями. Держава, забудовники, міська влада, професійні архітектори, церква, представники бізнесу, місцеві громади, звичайні мешканці витворюють своє бачення простору цих районів та долучаються до його (пере/від)творення.

У мікрорайонах відбувається дифузія колись запланованих функцій: перші поверхи багатоповерхових житлових будинків займають комерційні заклади, відбувається сакралізація колись публічних просторів, на тротуарах виникають спонтанні ринки, а низові ініціативи місцевих жителів творять нові місця для відпочинку і спілкування. Перетворення фіксованих міських зон у плинні простори може призвести до конфліктів і / або генерувати основу для спільного почуття приналежності.

Цим дослідженнями ми шукаємо відповідь на питання про те, як відбуваються освоєння та зміни планового публічного (вулиці, площі), семіпублічного (подвір’я, під’їзди) і приватного (помешкання) просторів через людські практики. Нас цікавить рух від уявленого планувальниками образу місця до його реального втілення та проживання конкретними людьми у конкретному місті, а також зв'язок між архітектурним середовищем і соціальними структурами. Поряд із цим, проект має на меті виявити особливості стосунків планових районів та міста в цілому (на інфраструктурному, політичному, економічному, культурному і повсякденному рівнях); наповнення та силу емоційної залученість людей у міський ландшафт; структуру, елементи та особливості конструювання образів простору району. Рух від уявленого до фізичного, тілесного, символічного проживання простору ми досліджуємо на прикладі львівського Сихова (початок забудови – 1979 рік, активно зводився у 1980их роках). Розуміючи минуле і теперішнє мікрорайонів та використовуючи локальний контекст, ми спробуємо підняти деякі глобальні питання про майбутнє планових районів.

Розробка методології та проведення інтерв'ю здійснювалося у співпраці Наталі Мисак та Наталі Отріщенко. Збір матеріалів проходив влітку 2015 року в рамках проекту "Уявлення та досвіди: Планові райони у пізньому соціалізмі та опісля." Вичитку та звірку розшифрованих записів проводили Юлія Василенко, Христина Горна, Анна Калаш, Гнат Рущишин, Анна-Юстина Турчиновська.