Чотири львівські іподроми

27.08.2012

Група вершників в районі вул. Стрийської
Фото 1900-1905 року. Колекція Ігоря Котлобулатова
Група вершників в районі вул. Стрийської
Фото 1900-1905 року. Колекція Ігоря Котлобулатова

Кінні перегони у Львові мають свою дуже давню історію. Уперше про них згадується ще 1843 року, а місцем змагань було поле в районі Янівської рогатки (непарна сторона вул. Шевченка після повороту на вул. Левандівську).

Згадка про «львівську арену», яку зазвичай організовували на так званих Блонях (Na Błoniach Janowskich) міститься у Енциклопедії Антоні Шнайдера. Кінні перегони відбувалися переважно в червні. Переможців змагань могли розрахувати на призи від цісаря, організаторів чи від приватних закладів.

Локалізація іподрому "Rennbahn" на фрагменті плану міста 1844 року
Колекція Ришарда Хубіша, Краків
Локалізація іподрому "Rennbahn" на фрагменті плану міста 1844 року
Колекція Ришарда Хубіша, Краків

Перегони коней у місті започатковано з ініціативи Товариства для популяризації розведення коней та проведення перегонів (Towarzystwo chowu koni w Galicyi), яке було створене у 1843 році під головуванням князя Владислава Сангушка з 68 акціонерами. Тоді ж прийнято статут товариства, поруджено арену для змагань та запрошено тренера Роберта Ротвела (Robert Rothwell) з метою організації перегонів.

У Шнюр-Пепловського (Schnür-Pepłowski) знаходимо повідомлення, що перші перегони відбулися 2 липня 1843 під проливним дощем. Незважаючи на погоду, трибуни були переповнені, а навколо іподрому зібралися тисячі глядачів. Обов'язки стюартів під час змагань виконували князь Едвард Ліхтенштейн та Владислав Розвадовський. В перший день перегонів відбулося три забіги. 

Перервані революційними подіями 1848-го року, перегони поновилися 1857 року і тривали безперервно до першої світової війни. 

У 1889 р. за кошти міста влаштовано новий іподром за Стрийською рогачкою у Львові (вздовж вул. Стрийської від споруди Податкової адміністрації до залізничної колії).

Новий іподром поблизу Стрийського парку
Колаж із фрагменту фото Марека Мюнца з трибунами іподрому 1904 року та фрагменту плану міста Юзефа Хованьца 1890 р.
Колекція Ігоря Котлобулатова.
Новий іподром поблизу Стрийського парку
Колаж із фрагменту фото Марека Мюнца з трибунами іподрому 1904 року та фрагменту плану міста Юзефа Хованьца 1890 р.
Колекція Ігоря Котлобулатова.

Щороку у літні місяці Товариство підтримки вирощування коней влаштовувало тут кінні перегони.

Трибуни з глядачами на "Арені перегонів"
Фото 1897 року. Колекція Олександра Дитчука
Трибуни з глядачами на "Арені перегонів"
Фото 1897 року. Колекція Олександра Дитчука

Популярність цього виду спорту підтверджує факт, що свою першу олімпійську нагороду львів'яни здобули з допомогою коня. На олімпійських іграх 1924 року у Парижі Адам Крулікевич на "Пікадорі" "вистрибав" бронзову медаль. Тому й прийшло рішення збудувати новий іподром. 1926 року обрали нарешті місце – територію площею 45 гектарів, де тепер розміщені корпуси автобусного заводу, що підходять до Хуторівки.

Локалізація іподрому на плані міста 30-х років
Колекція Державного архіву львівської області (ДАЛО)
Локалізація іподрому на плані міста 30-х років
Колекція Державного архіву львівської області (ДАЛО)

Доріжка завдовжки 1600 метрів мала 24 метри у ширину, а фінішна пряма - 350 м. Усередині доріжки влаштували кросову дистанцію з п’ятьма постійними перешкодами. Збудували трибуни і конюшні на сто коней. Чарівності об’єктові додавав ліс, який з трьох боків оточував іподром. 

16 вересня 1928 року відбулося урочисте відкриття нової доріжки. До кінця сезону тут було проведено 88 забігів, в яких взяло участь 106 коней, з них 43 – арабської породи. З часом Львівський іподром став головним місцем перегонів арабських скакунів. 

У міжвоєнний час Львів посідав друге місце після Варшави в організації перегонів. Перед війною тут щорічно змагалося в середньому 200 чистокровних коней.

Трибуни для глядачів на іподромі (1950-60 рр.)
Колекція Володимира Румянцева.
Трибуни для глядачів на іподромі (1950-60 рр.)
Колекція Володимира Румянцева.

Діяльність іподрому відновилася 1945 року і тривала до 1968-го. Зелена призова доріжка завдовжки 1620 метрів мала в ширині 18 м., а піщана – завширшки 4 м. тягнулася на 1780 м. у довжину. Тоді було 16 конюшень на 280 коней, біля кожної були піщане коло і колодязь для водопою. 

У середині скакового кола – конкурне поле і стипльчезна траса, на якій удосконалювали майстерність члени збірної країни із сучасного п’ятиборства на чолі з легендарним Ігорем Новиковим.

Перегони на іподромі у 1950-60-х роках
Колекція Володимира Рум'янцева
Перегони на іподромі у 1950-60-х роках
Колекція Володимира Рум'янцева

21 жовтня 1964 року Рада Міністрів УРСР розпорядженням за № 1574 "з метою забезпечення реконструкції Львівського автобусного заводу" прийняла рішення про передачу земельної ділянки, зайнятої іподромом, підприємству після завершення будівництва нового іподрому. Так не стало і цього затишного місця, який пам'ятав перегони багатьох коней, на яких до фінішу рвалися знамениті у Європі жокеї, і навіть непереможний Микола Насибов демонстрував львів'янам свою майстерність.

Державне підприємство "Львівський іподром" у кінці вулиці Стрийської порівняно молоде господарство. Прийнята в експлуатацію восени 1977 року перша черга іподрому отримала конюшні на 400 місць, скакові та тренувальні доріжки, ветеринарні об’єкти, інші необхідні приміщення та комунікації. Згодом постав тут гуртожиток на 232 місця, автопаркінг. 

Під час перегонів...
Фото Володимира Дубаса
Під час перегонів...
Фото Володимира Дубаса

Нащадок своїх попередників "Львівський іподром" обіцяв стати не лише місцем проведення випробувань коней і перегонів. Ним одразу ж зацікавилися іноземні фірми, пропонуючи вороних коней з конюшень відомих європейських конезаводів. 

В радянський час, у вихідні сюди приходили львів’яни, приїжджали гості, щоб провести кілька емоційних годин, сподіваючись, що виграє їхній фаворит і вони отримають грошові призи. Іподром служив місцем для проведення й інших імпрез – виставок скакунів різних порід, автоперегонів, значних міжнародних змагань стрільби з лука. 

У 1990-х роках поглибилась криза спортивної споруди - грошей у молодої держави на її утримання не було. З 1996 року іподром став банкрутом.  Коли б не кінно-спортивна база "Буревісник" на величезному зеленому масиві не чутно було б кінського іржання.

Локалізація не існуючих львівських іподромів на старих планах міста

Публікується з доповненнями і скороченнями за матеріалами статті Івана Яремко "Перед ким завинили коні?.. На львівському іподромі, схоже можуть поставити хрест" / "Молода Галичина" від 22 лютого 2001 року. С. 1, 3

Публікується з дозволу автора.