План міста Станіславова

Переглянути збільшену карту
ID карти: 083
Оригінальна назва: Plan miasta Stanisławowa
Локалізація: Івано-Франківськ
Рік: 1904
Масштаб: 1:5 000
Розмір карти: 63х95 cm
Видавець: Невідомий
Джерело: Колекція Ришарда Хубіша
Правове регулювання: Ришард Хубіш. Краків

На плані показано межі території міста Станіславів (з 1962 р. – Івано-Франківськ) з передмістями, приміськими селами, а також підміськими територіями поза межами кордонів міста.

План датовано 1904 роком. Підготовку до друку плану виконав Ян Бабчишин (Jan Babczyszyn). Впродовж 1898-1914 років він працював на посаді інспектор магістрату з будівництва [43], с. 407.

Друк плану виконано у Львові в літографічному закладі Антонія Пришляка (A. Przyszlak).

Легенда:

В легенді міститься перелік установ, які пронумеровані та згруповані в таблицю.

  • У верхньому лівому куті розташовано назву плану: "План міста Станіславова" (Plan miasta Stanisławowa) і герб міста.
  • У нижньому лівому куті міститься пояснення умовних позначень на плані (Objaśnienie), зокрема, меж території міста та його дільниць.
  • Внизу по центру розміщено мірну лінію із вказанням числового масштабу 1: 5000.
  • У нижньому правому куті розташовано таблицю з переліком із 74 об'єктів: "Позначення громадських будівель та установ" (Oznaczenie budynków i zakładów publicznych).
  • У нижньому лівому куті міститься інформація про рік видання: "Stanisławów 1904 R."
  • Посередині внизу плану розміщено інформацію про видавця плану: Літографія А. Пришляк, Львів (Lit. A. Przyszlak, Lwów).
  • У правому нижньому куті міститься інформація про автора: Опрацював Ян Бабчишин (Opracował Jan Babczyszyn).
  • За зовнішніми межами міста міститься інформація з назвами навколишніх сіл та територій:
  • З північно-східного боку: "Кнігинін Гірка" (Knihynin Górka).
  • Зі сходу: "Кнігинін Колонія" (Knihynin Kolonia).
  • З південного боку: "Опришівці, Крихівці" (Opryszowce, Krechowce).
  • Із західного боку: "Кнігинін Село" (Knihynin Wieś).

Характеристика карти:

  • План виконано в техніці кольорової літографії.
  • Зображення орієнтовано на північ.
  • На плані деталізовано конфігурацію забудови об'єктів з легенди.
  • Нумерація забудови відсутня.
  • На плані вказані назви дільниць міста, основних вулиць та окремих природних і громадських об'єктів. 
  • Межі дільниць міста позначено пунктирною лінією червоного кольору.
  • Кордон міста позначено пунктиром з крапками чорного кольору.
  • Усі назви об'єктів на плані вказано польською мовою.

Топоніміка карти:

Топоніміка включає близько 170 об'єктів:

  • Адміністративні будівлі: (7).
  • Аптеки: (4).
  • Банки, каси: (3).
  • Вулиці, площі, дороги: (82).
  • Гідроніми: (1).
  • Заклади культурного призначення: (1).
  • Заклади опіки: (4).
  • Залізниця: (3).
  • Казино: (1).
  • Кладовища: (2).
  • Лікувальні заклади: (3).
  • Пошта: (3).
  • Сакральні споруди: (9).
  • Споруди військового призначення: (10).
  • Споруди господарського призначення: (7).
  • Споруди навчального призначення: (14).
  • Парки і сади: (4).
  • Різне: (13).
  • Товариства: (2).

Характеристика міста:

Засноване 1662 року, місто Станиславів на початок ХХ ст. було центром однойменного повіту та судового округу в складі Галицького коронного краю Австро-Угорської монархії, а також центром греко-католицької єпархії.

Сільське господарство все ще відігравало, очевидно, чималу роль у житті містян. З усіх 1069 га загальної площі території міста ріллі було 559 га., луків -132 га., городів -159 га., пасовищ - 24 га. У місті налічувалося 1326 коней, 196 голів рогатої худоби, 389 свиней [37], c. 629.

Бурхлива модернізація міста припала на останню третину та кінець ХІХ ст. У 1866 р. через місто була прокладена перша залізнична колія (Львів – Чернівці) та споруджено залізничний двірець (перебудований у 1906–1908 рр.), а в 1894 р. – будинок Дирекції державних залізниць (друга на теренах Галичини й Буковини після Львова). Наприкінці ХІХ ст. Станиславів став великим залізничним вузлом, через який проходило 30 поїздів у п'яти напрямках [38], c. 78-79.

У червні 1894 р. у місті запрацювала телефонна станція, що мала спочатку 12 абонентів, а з 1901 р. – 41 [38], c. 81.

З 1897 р. у місті спалахнули перші електричні вогні (на залізничному вокзалі), а на початку ХХ ст. найбільші кам'яниці вже освітлювалися з допомогою автономних динамомашин [38], c. 84-85. У перші роки ХХ ст. на вулицях міста з'явилися автомобілі, власниками яких були місцеві поміщики та фабриканти [38], c. 83.

На початку ХХ ст. у місті працювало кілька десятків промислових підприємств (переважно невеликих; фабрик офіційно нараховувалося чотири [37], c. 629.) Серед найбільших і найважливіших слід згадати механічні паровозоремонтні майстерні, міський газозавод (з грудня 1902 р.), пивзавод, завод дріжджів та спирту Ліберманнів, шкіряну фабрику Я. Маргошеса [39], c. 14-15.

У 1904 р. у місті споруджено і введено в дію новий римо-католицький костьол Матері Божої Неустанної Помочі (сучасна вул. Гординського, 20), крайову школу дерево-обробного промислу, а також новий великий торговельний пасаж [38], c. 56.

Помітно активізувалося культурне життя. З 1892 р. функціонував театр, діяло музичне товариство імені Монюшка [40], c. 40. Працювала польська гімназія (1905 р. відкрилася українська гімназія, а з 1907 р. – ще одна польська), ціла низка різноманітних шкіл. У 1904 р. у Станіславові виходило 10 газет, з них: 5 польських, 2 українські, 2 німецькі та 1 єврейська [38], c. 52.

Центральна частина Станиславова поступово набувала модерного європейського вигляду. Багато будівель мали кілька поверхів, вулиці вкривали бруківкою з тротуарами для пішоходів. Перші поверхи будинків займали крамниці, ательє, майстерні, аптеки, кав'ярні [41], c. 193. На початку ХХ ст. Станіславів був другим найкраще впорядкованим містом Галичини після Львова [42], c. 302.

За переписом 1900 р., площа території міста становила 1069 га, загальна чисельність населення міста складала 30 410 осіб, у тому числі 16 579 чоловічої статі та 13 831 жіночої (3397 - військових). 

За віросповіданням населення розподілялося так: 14 106 юдеїв, 9 653 римо-католиків, 5 952 греко-католиків, , 699 інших віровизнань. За мовою: 23 319 осіб розмовляли польською, 4 071 руською (українською), 2 265 німецькою, іншими мовами – 485 осіб. У місті налічувалося 1966 будинків [37], c. 628.

Умовні позначення:

межі міста; межі міста;
межі дільниць; межі дільниць;
громадські будівлі; громадські будівлі;
парки; парки;
забудова; забудова;
ріки; ріки;
кладовища. кладовища.

Автор: Олег Жерноклеєв