Сецесія у масках



В декорі історичних будинків маскарони (маски людських обличь, тварин чи міфічних істот) є мабуть найбільш вражаючими. Навіть один екзотичний, ґротескний, емоційний маскарон на фасаді будинку може бути його "візитівкою", рисою що допомагає вирізнити його з оточення.

Маскарони використовувалися в архітектурі з Античності, однак справді широко поширилися в архітектурі ґотики. Тоді на фасадах будинків розміщували маски химер, потворних створінь щоб відганяти від будівлі злих духів. У Львові маскарони були поширені в архітектурі Ренесансу (з XVI ст.), але із зовсім іншим значенням. Переважно це були портрети реальних людей чи типажів – містян, козаків, шляхтичів, вони містили елементи тогочасного одягу та прикрас. Такі маскарони можна побачити сьогодні зокрема на палаці Бандінеллі та Гепнерівській кам'яниці (пл. Ринок, 2 і 28 відповідно). Подібна традиція тривала й в архітектурі бароко, однак в кін. XVIII–1 пол. XIX ст. перервалася.

Сьогодні маскарони найбільше асоціюються саме із сецесією. Цей стиль порвав із академізмом в архітектурі ХІХ ст. що змушував архітекторів до копіювання зразків минулих епох, і таким чином дав свободу вільному мистецькому вирішенню будинків. У цих маскаронах відбився пошук нових форм які б могли виразити дух змін на зламі ХІХ і ХХ століть, хоч часто і не відмовляючись від певних алюзій на античність чи ґотику. Іноді вони звертались до народних мотивів і зображали селян.

Представлені фотографії належать до колекції Танаса Никифорука. Частина з них експонувалась під час виставки "Сецесія у масках".

Текст: Ольга Заречнюк