Полтва як соціальний та культурний простір

20 вересня 2011 р. у Центрі міської історії відбулась дискусія на тему "Львівська Полтва як соціальний та культурний простір". 

Львівська ріка останнім часом все частіше стає предметом дискусій спеціалістів різних сфер: від екологів та архітекторів до соціологів та митців. На даний момент великі кошти реконструкції русла ріки, звільнення її від каналізаційних стоків та скептичне ставлення до самого проекту роблять його малореальним для втілення. Під час дискусії у Центрі міської історії обговорювались теми про те, хто і що може стати поштовхом до зміни ситуації, про те, які зміни в соціальному, культурному та економічному житті Львова могла б принести Полтва.

Поштовх до дискусії дали п’ятеро мешканців нашого міста, які засвідчили своє бачення Полтви: художник Юрій Кох говоритив про Полтву з перспективи митця, лейтмотивом робіт якого вже багато років є львівська ріка, архітектор Юрій Столяров розказав про ріку як елемент громадського простору, Юрко Назарук висвітлив комерційний аспект, і як можна включити ріку в економіку міста, Остап Малашняк, учасник ініціативи "Врятувати Меркурія", розказав про досвід громадської ініціативи та можливість об’єднання мешканців Львова заради відкриття ріки, а також молодий митець-перфоміст Ярослав Футимський розповів про можливості актуалізації простору ріки мистецькими заходами.

Дискусія відбулась в рамках проекту "Леополтвіс", який ще в 2008 році заснувала громадська організація "Музей Ідей". В рамках цього проекту організатори провели багато соціальних акцій, міжнародну конференцію, видали книгу та створили ініціативну групу, яка займається поширенням інформації про закриту львівську ріку. Цього року "Музей ідей" зробив наступний крок до визволення Полтви і запросив іноземних студентів-магістрів, які тиждень працювали над ідеями проектів відновлення ріки. В рамках такого архітектурно-мистецького пленеру за підтримки проекту "Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова" Німецького товариства міжнародного співробітництва та Центру міської історії Центрально-Східної Європи й відбулась вищезгадана дискусія.