Фотографуючи наслідки

24 квітня 2014 р. у конференц-залі Центру міської історії відбулася лекція Джейсона Франциско на тему "Фотографуючи наслідки".

Документалістика – це один із найдоступніших і водночас найскладніших фотожанрів. Вона ґрунтується на тому, що фотографії – а точніше фотографічні ілюзії – можуть презентувати нам світ і створити ефект його присутності у певному середовищі. У такий спосіб вони подають докази, передають факти, оповідають історії, по черзі описуючи дійсні речі та переконуючи, що саме так має або не має бути. Десятиріччями критики документалістики змагалися за широкий спектр підходу до фотографій, оскільки ми відчитуємо їх як риторичні чи ідеологічні конструкти, умовності й цілі яких однозначно не варто натуралізувати. Якщо документалістика в журналістсько-популярній формі все ще не може нотувати всі ці заявки, то все зовсім по-інакшому у контексті мистецького світу.

Презентація була присвячена стану документальної фотографії як виду сучасного мистецтва. Увагу було зосереджено на зусиллях сучасних фотографів укласти документальне мовлення у терміни відсутності, а не присутності, щоб подолати специфічно історичні реалії та ті виміри суспільного досвіду, які помічені розривом і невиліковною колективною травмою. Презентація, зокрема, представила поточний проект Джейсона Франциско "Живі й знищені", який пропонує нові візуальні погляди на пам'ять про Голокост як незавершену, частково освоєну історичну спадщину. Упродовж останніх чотирьох років, Франциско старанно працював по обидва боки польсько-українського кордону. Його роботи проникають у мінливу географію наслідків геноциду і в лиховісні, центробіжні пасма пам’яті, і особливо на незначні і забуті місця – маршрути депортації, місця страти, міські ґетто, концтабори, сховки і криївки. Розвиваючи традиційні проблеми документалістики, проект Джейсона Франциско "Живі й знищені" ставить питання не тільки, як пам'ять міняється від кута зору на предмети, але й як вона міняється від того, як зображуються самі предмети.

Джейсон Франциско – відомий фотограф, есеїст, куратор і викладач. Його численні фотографічні роботи, нариси, рецензії та книги включають видання "Far from Zion: Jews, Diaspora, Memory" (Видавництво Стенфордського університету, 2006), "The Steerage and Alfred Stieglitz" (у співавторстві із Ен МакКовлі, Видавництво Каліфорнійського університету, 2012) та кілька проектів із єврейської історичної пам’яті та американської культури. Знаний у США і в світі фотограф тепер є фулбрайтівським науковцем, який працює над постійною виставкою з єврейської історії і спадщини Західної України у Галицькому єврейському музеї Кракова. Це – другий великий проект митця для Галицького єврейського музею після успішного проекту 2012 р. "По іншу сторону Тори", головним куратором якого він був.  Франциско викладає фотографію, медіа та візуальну культуру в Еморському та Стенфордському університетах. Уродженець Каліфорнії, він отримав освіту в Колумбійському та Стенфордському університетах, а також у Королівському коледжі Лондона, Університеті Вісконсин-Медісон та Вищій школі теології в Берклі.