Новини бібліотеки

Путівники як джерело
30 грудень 2019
Путівники містами є одним із найцікавіших джерел для дослідника історії міст. Це, напевно, один із найдавніших способів оповіді, адже синтезно поєднує відомості про найрізноманітніші сфери життя у місті. Водночас це і модерне явище – супутник туристичного буму, своєрідний мультимедійний гібрид, що поєднує в одне ціле текст, фото – художні та документальні, графічне оформлення, адреси та довідкові дані.

Аналізувати тут можна не тільки той відбір об’єктів, які та чи інша доба вважала представницькими для цього міста, але і спосіб поєднання їх у маршрути, і особливі кліше, які застосовували для опису тієї чи іншої місцевості. Окрім історичних відомостей, з путівників можемо дізнатися про розвиток інфраструктури та сервісів, особливо тих побутових, які губляться у великих історичних наративах у інших джерелах.

Якщо простежимо описи одного і того ж міста у путівниках різних епох, можемо бачити зміну чи сталість канону місць і будівель. Інколи різні путівники суперечать один одному, відображаючи конфліктні погляди на історію міста: спробуймо лишень порівняти путівник Львовом москвича Григорія Семьонова, перекладений польською для поляків, та путівник тим же Львовом, виданий у той же час у самій соціалістичній Польщі "Swiatoslaw Spalle, ZSRR. Informator turystyczny" (Warsaw, 1982). Здавалося б, вони є цілком ідеологічно витриманими, фото у них - постановочні. Однак саме створення таких путівників було відображенням зростання міжрегіональної конкуренції, боротьби за ресурси у пізньорадянські десятиліття, а творення історичних міфів певних місць підтримувало її. Саме у пізньорадянський час відбувся вкрай цікавий поворот до спадщини (heritage turn): на відміну від виключного акценту на майбутньому і модернізації, що її уособлювали промисловість та пафосні інфраструктурні проекти, радянські путівники звертаються до минулого – до спадщини, у тому числі церковної, що стала все більше легітимною частиною ідеології СРСР як частина "старовини" (зокрема і про це нова книга Вікторії Смолкін). Крім того, симптоматичною була і поява більшої кількості путівників іноземними мовами: туристи з-за кордону були джерелом такої потрібної твердої валюти, і заради їхнього приманювання можна було і поступитися ідеологічною чистотою та зробити значно більший акцент на старовинних пам’ятках, фольклорі та споживанні і розвагах, у тому числі і в тематичних "українських етнічних" ресторанах, що їх стали дизайнувати архітектори зокрема у 1970-х – 80-х.

Центр міської історії вдячний за поповнення наших колекцій путівниками, зокрема другої половини ХХ століття. Нещодавно ми отримали низку книжок із сімейної бібліотеки Данила Ільницького, за що щиро дякуємо. Запрошуємо ознайомитися у нашій бібліотеці із путівниками радянськими Харковом, Черніговом, Чернівцями, Мукачевом, Тарту, Ленінградом, Одесою та іншими містами.


Не згайте нагоду погортати деякі з найдавніших путівників Львовом у нашій колекції "Lwow. Jego rozwoj i stan kulturalny oraz Przewodnik po miescie" та "Kronika Lwowa. Jego zabytki i osobliwości z przewodnikiem oraz najnowszy plan Lwowa". Можна задуматися також і над феноменом ностальгійних путівників – репринтних перевидань, які відтворюють без змін описи міста з минулого, найчастіше із міфологізованого ХІХ ст., доби "прекрасних" імперій: "Описание г. Харькова (репринтное издание)" та Иллюстрированый путеводитель "Ектеринославь и Харьковь" 1905 г. Репринтное издание" та "Иллюстрированый путеводитель по Юго-Западнымь Казенным Железным Дорогам. Репринтное произведение 1899 года". Інші путівники показують лише певний шар минулого палімпсесту, відтворюючи дух певної епохи: наприклад, "відкопують" Кенігсберг з-під нашарувань Калінінграда чи Варшаву часів соціалізму - "Spacerownik. Warszawa śladami PRL-u" та "Przewodnik po warszawskich blokowiskach" -  з-під сучасних хмарочосів.

І насамкінець задумаймося про путівник як інструмент не тільки творення, але і руйнування канонів. Складання маршрутів із тих місць, які раніше були замовчуваними, занедбаними, забутими чи близькими лише певним субкультурам – це виклик. Зверніть увагу на альтернативний мистецький путівник Донецьком, путівник "альтернативним" Києвом, "радикальним" Нью-Йорком, неформальним Петербургом, "суб’єктивним" Вроцлавом, або ж Києвом для дітей чи польськими містами спеціально для емансипованих жінок.

Нагадуємо, що бібліотека працює з понеділка по четвер із 10.00 до 18.00, у п’ятницю – з 10.00 до 17.00. Приходьте!

Огляд підготувала Ірина Склокіна