Мала Максиміліанська вежа №3

ID: 40

Опис

Двоярусна казематна артилерійська вежа з підвальним приміщенням та пласкою терасою, увінчаною кренеляжем з мешикулями. В плані правильний 9-гранник, з круглим стержнем із забіжними сходами у центральній осі. Збудована з червоної нетинькованої цегли. Збудована невідомим архітектором у 1854 р. на Пелчинській горі. Основне призначення – оборона південного крила Цитаделі і головної евакуаційної брами, розміщеної у південному обвалуванні фортеці. Найбільш зруйнована зі всіх веж. Через великі проломи і тріщини у стінах можна побачити архітектурну структуру вежі. До сьогодні вона стоїть в руїні.

Історія

Приблизно 1854 р.: початок будівництва максиміліанської вежі ч. ІІІ – приблизно 1850 р. Архітектор невідомий. Будівництво затвердила Центральна Комісія Оборонного будівництва у Відні. На спорудження цілого комплексу було виділено 150 000 золотих ринських. Згідно напису на замковому камені порталу вежі, побудована у 1854 р.

З 1870-х р., у зв’язку з використанням нової нарізної артилерії у військових діях, виникла загроза для тогочасних укріплень довкола міста Львова, як і всієї до тогочасної фортифікації типу вартових таборів або полігональних систем. У зв'язку з цим розпочалось будівництво розпорошених і висунутих на передполе фортів. В слід за цим навколо Львова у 1875 р. розпочалось спорудження нових фортифікацій в радіусі 4 км. На сьогодні вони не збереглись. Максиміліанська вежа Ч. 3, як і решта інших веж, у зв'язку із переходом Цитаделі до близької оборони, отримують шатрове накриття.

Сьогодні станом на 2008 р. знаходиться в стані руїни і є небезпечною для життя відвідування

Архітектура

Форт сполучався з зовнішнім дитинцем укріплення через підйомний дерев'яний міст, перекинутий через сухий рів форту. При піднятті полотно моста закривало браму головного входу, а додатковою перешкодою була цистерна з водою, влаштована під мостом.

Вежа є дев'ятигранною в плані, з прямовисними, викладеними з червоної нетинькованої цегли стінами. Просторово вежа складається з двох надземних, двох підземних рівнів, розташованих під частиною споруди та завершена відкритою терасою. Гвинтові сходи вертикальної комунікації розташовані в центральному циліндрі, що виходить на терасу та завершений купольним склепінням. Головний вхід до вежі влаштований на рівні першого поверху через підйомний міст зі сторони дитинця цитаделі. Планувальна структура першого поверху сформована приміщенням головного входу, коридором, що по колу огинав частину об’єму сходової клітки та з двох сторін виходив до великого залу, який займає п'ять прясел зовнішньої стіни та призначався для проживання солдат. У радіальних стінах приміщення головного входу були влаштовані чотири косі бійниці для легкої зброї, ще одна розташована у стержні сходової клітки. В приміщенні зліва від входу був влаштований туалет, про що свідчать виходи мурованих колодязів, як в середині так і на зовні у фосі сухого рову.

З коридору можна було зайти ще до двох житлових приміщень, обмежених радіальними стінами та розташованих справа від входу. Підвальне приміщення малих веж використовувався для зберігання амуніції та провіанту і нараховував окрім радіального коридору три малих та одне більше приміщення. Саме тут в підлозі підвалу був влаштований круглий люк, що вів до приміщення ще нижчого рівня, в якому була влаштована цистерна для зберігання води. На другому поверсі розташовувався єдиний, круглий в плані зал артилерійської батареї, де встановлювались важкі гармати на колесах. Для гальмування сили віддачі при пострілі, гармати кріпились вертикальним пальцем до скоби, вмурованої в стіну під великою бійницею. На гак в замку склепіння був підвішений поліспаст для підйому набоїв при зарядженні гармат. У центрі приміщення, в склепіння вмонтований ще один гак для підвіски освітлювальних ламп.

У склепіннях тамбуру головного входу та в перекритті другого поверху був влаштований прямокутний люк призначений для підйому гармат, механізм якого монтувався на верхній терасі вежі.

Менший розмір цих фортів пояснюється вищим рівнем безпеки цієї частини цитаделі, близьким розташуванням двох артилерійських веж центральної редути та розташуванням біля підніжжя Пелчинської гори природних перешкод - Пелчинського та Панянського ставів.

Персоналії

Автори проектування:

Архітектор невідомий. Будівництво затвердила Центральна Комісія Оборонного будівництва у Відні. За даними карти львівської цитаделі за 1853 р. із Військового архіву у Відні – це головний інженер проекту І. Вондрашка. (Kriegsarchiv Wien)

Власники нерухомості (ділянки і будинку):

З 1849 р. власником гори є Австрійське військове відомство.

Інше

При проектуванні і будівництві вежі архітектором було виконано високо точну розбивку плану споруди. Відхилення елементів від вертикалі та горизонталі відсутні. У плані присутня зміна товщини радіальних стін, що утворюють разом з зовнішніми стінами вертикальні ребра жорсткості споруди. Така конструкція зустрічається первісно у максиміліанській вежі на острові Сан Еразмо у Венеції (1843 р.) та пізніше у форті Св. Бенедикт у Кракові (1856 р.)

За своїми габаритами вежа відповідає прототипу вежі Ж. Монталамбера, французького військового інженера, одного із спів-засновників теорії полігональної ситеми. Опубліковані М. Монталамбером креслення вежі у власному трактаті "La fortefication perpendiculaire" за 1776 р. використав як основу австрійський архикнязь Максиміліян Йосиф д’Есте для уфортифікування міста Лінц над Дунаєм. Архикнязь оточив це місто 32 казематними вежами Монталамбера, дещо спростивши їх форму. Від нього вежі стали називати Максиміліанськими, або Лінценськими.

У 1918 p. під час листопадових боїв вежа зазнає обстрілу з боку вул. Пелчинської (сучасна вул. Д.Вітовського). Особливо 15 листопада, коли сили січових стрільців на південному фронті були значно послаблені, цим скористались польські військові і змогли наблизитись впритул до вежі.

У міжвоєнний період у вежі влаштовуться склад зброї та боєприпасів. Через будівництво у 1923 р. на південному обвалуванні трибун для нового стадіону 19 п. п., закривається вид на вежу.

У 1939 р. біля вежі при тунельній брамі встановили гарамати 150-мм калібру. Звідци вівся вогонь у західному напрямку. Підчас бомбардувань, що їх проводили німці, щоб захопити місто, очевидно, прагнучи знищити вогневу точку, поцілили у поряд розташовану вежу. Чіткість попадань можна порівнювати із зруйнуванням церкви Св. Духа на вул. Коперника і ряду житлових будинків в окрузі Залізничного вокзалу. Судячи з характерних руйнувань, яких зазнала вежа, сюди попали дві авіабомби. Проламавши склепіння, вони вибухнули з середини, спричиняючи таким чином розлом у стінах і внутрішні руйнування. Акумульований вибух, підсилений складом боєприпасів у приміщенні, зруйнував внутрішні склепінчасті перекриття між поверхами і терасою, і проробив розлом у 4 південній грані вежі.   В такому стані вона простояла до наших часів. Правда ще пару років назад була в наявності бланкована стіна і білокам'яне мурування брустверу, яке з невідомих причин невідомі робітники в певний час розібрали на будівельний матеріал. А сам доступ до вежі був завалений будівельним сміттям, і тому, щоб потрапити в середину, потрібно обходити довкола і переступати через груди сміття. У приміщенні , з невідомих причин, теж було розібрано склепіння між першим і другим поверхами.

Джерела

  1. Архів ін-ту "Укрзахідроектреставрація" 88-9-НИ, ІІІ-01-01.
  2. Т. Піняжко. Львівська Цитадель. Львів, 2005.
  3. Kriegsarchiv, Wien. Inland CVI Lemberger Citadelle Nr. 2.
  4. З неопублікованої статті до Вісника НТШ Ю. Дубика, О. Рибчинського, Т. Піняжка. Архітектура максиміліанських веж львівської цитаделі.
  5. Fort 31 św. Benedykt.
  6. Aide Memotre to the Military Sciences (Framed from contributions of officers of the different services and adited by a committee of the corps of Royal Engineers). Part I. Vol. II. London, 1848. P. 42.
Автор опису – Тарас Піняжко
Редактор – Михайло Слободянюк
План Цитаделі за 1856 рік
Цікавим є те, що на плані казарм відсутня півбашта на заломі казарменої будівлі. Джерело: http://www.lwow.com.pl/rocznik/plan1.jpg
Інтер'єр
Автор Ілья Лєвін (2008)
Інтер'єр
Автор Ілья Лєвін (2008)
Інтер'єр
Автор Ілья Лєвін (2008)
Вежа в інтер'єрі
Автор Ілья Лєвін (2008)
Вхід до вежі
Автор Ілья Лєвін (2008)
Пошкодження фасаду
Автор Ілья Лєвін (2008)
Тріщини у стінах вежі
Автор Ілья Лєвін (2008)
Схема реконструкції
9.02.2005 р. розглядалося обгрунтування реставрації-реабілітації з пристосуванням під готель східної вежи історичного комплексу "Цитадель" на вул.Граб
Вхідні двері з середини
Колодязь
При реконструкції внутрішнього двору було зроблено працівниками відкриття: внутрішній двір був величезною цистетрною, яка була заповнена піском. В сер
Інтер'єр
Переглянути на повній карті