Bулиця Пекарська

ID: 217

Опис

Bулиця Пекарська належить до найстаріших у Львовi. Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувались у 1670–1690-х рр. з ініціативи коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яблоновського. B cep. XVIII cт. вул. Пекарська була частково забудована невеликими будиночками з садибами. Потік, що витікав з під пагорба Личаківського цвинтаря перетинав Пекарську біля місця, де вулиця повертає праворуч. У 1890-х суцільна забудова вулиці багатоповерховими будинками дійшла до нинішньої вул. Чехова. Натомість далі вулиця забудовувалась в основному корпусами навчальних закладів та медичних установ, які вже не створили суцільної лінії забудови.

Історія

Пекарська вулиця знаходиться у Личаківському районі між площею Соборною та вул. Мечнікова. Пекарська належить до найстаріших на колишньому Галицькому передмісті Львова. Під цією назвою вона відома ще з кінця XVII сторіччя. Саме тоді, за короля Яна ІІІ Собєського, під час розбудови бастіонних укріплень зі східного боку середмістя Яном Беренсом (Jan Berens) вал одного із бастіонів визначив напрямок нижньої частини цієї вулиці. Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена паралельно до лінії міських бастіонних фортифікацій, що споруджувались у 1670–1690-х рр. з ініціативи коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яблоновського (Jabłonowski) під керівництвом коменданта Львова Яна Беренса (Berens).

Довжина нинішньої Пекарської вулиці становить бл. 1,5 км. Вулиця орієнтована із заходу на схід, покрита бруківкою, обсаджена деревами. У верхній частині до вулиці з півдня прилягають зелені масиви на території Академії ветеринарної медицини, Медичного університету та інфекційної лікарні. Над ними височіє пагорб (321 м над рівнем моря), який називався горою Новокампіанівською (Nowokampianowska), а з ХІХ ст. – Шуманівкою (Szumanówka). На пагорбі збереглись сліди валів фортифікацій XVII ст., які розбудовував Mapтин Кампіан.

Згідно плану Львова 1766 р. Жана Ігнатія дю Дефі (Jean Ignace du Desfilles), вул. Пекарська була частково забудована невеликими будиночками з садибами. На плані 1841 р. видно, що садибна забудова охопила майже всю вулицю. Потічок, що витікав з під пагорба Личаківського цвинтаря перетинав Пекарську біля місця, де вулиця повертає праворуч. Потічок відділяв Пекарську-Темричовську вулицю від Волі Новокампіанівської (Wola Nowokampianowska). Тому й утворилась дещо дивна ситуація Пекарська повертає навпроти будинку № 73 під прямим кутом  на південь, а фактичним її продовженням тала колишня вул. Святого Павла (тепер вул. Шімзерів), яка належала до оселі заснованої Кампіаном.

У 1890-х суцільна забудова вулиці багатоповерховими будинками дійшла до нинішньої вул. Чехова. Натомість далі вулиця забудовувалась в основному корпусами навчальних закладів та медичних установ, які вже не створили суцільної лінії забудови.

Попередні назви:

Пекарська: Під цією назвою вона відома ще з кінця XVII сторіччя.

Подальша траса вул. Пекарської (за нинішньою вул. Вітвера) відповідає межі між міськими ланами на поч. XVII ст.: Темричовськими (Новокампіанівськими Temryczowskie/Nowokampianowskie) і ланами шпиталю Святого Духа. Тому вона мала ще з XVI ст. назву Темричовської чи Тембжицької (Tembrzycka) вулиці. Це поселення заснував на своїх землях львівський лікар, Павло Кампіан (Novicampianus), який поселив на своїх землях чиншовиків передміщан.

Архітектура

Вибрані будівлі:
вул. Пекарська, 1. Koлишній готель "Краківський", який після перебудови у 1913-1914 рр. вважали найелегантнішим у місті. Чільна частина п'ятиповерхового готелю виходить на пл. Соборну, а до адреси вул. Пекарська, 1 належить лише бічний службовий вхід до будинку в якому зараз розмішений Апеляційний суд Львівської області. Готель "Краківський" споруджувався на замовлення Товариства взаємодопомоги приватних урядовців (Towarzystwo Wzajemnych Ubezpieczeń Urzędników Prywatnych we Lwowie), яке також інвестувало кошти у будівництво двох сусідніх з готелем житлових будинків на початку вул. Пекарської.

вул. Пекарська, 1a. Будинок був споруджений у 1913 р. за проектом Едмунда Жиховича (Żychowicz) та Мiхала Лужeцького (Michał Łużecki) на фундаментах давнішої кам'яниці з 1881 р. За радянських часів тут розташовувався будівельний технікум, який сьогодні перетворений у коледж. Одним з перших мешканців будинку був польський письменник Корнель Макушинський (Kornel Makuszyński, 1884–1953).

вул. Пекарська, 2, у якому до війни розташовувався готель "Метрополь", що на розі нинішніх вулиць Пекарської та Франка, мав колись наріжну вежичку, яку розібрали під час пізніших ремонтів.

вул. Пекарська, 11. В глибині цієї ділянки наприкінці ХІХ ст. стояла гарна неоренесансна вілла-палацик книгаря та видавця Францішка Генрика Ріхтера (Franciszek Henryk Richter), яку у 1899 р. придбав відомий львівський фотограф, член "Товариства для розвитку та прикрашання міста" (Towarzystwo dla rozwoju i upiększenia miasta), один з ініціаторів проведення Крайової виставки 1894 р. Давид Мазур (Mazur). На його замовлення архітектор Карел Боублік (Karеl Boublik) перебудував віллу, влаштувавши в ній фотоательє та лабораторію. Однак вже у 1911 р. продав він цю віллу разом з парцелею друкареві Казимирові Станіславу Якубовському (Kazimierz Stanisław Jakubowski), а сам перебрався зі своїм фотоательє на площу Галицьку. Якубовський купував не віллу, а землю, тож дуже швидко розібрав палацик і на звільненій ділянці збудував чотириповерхову кам'яницю, в якій крім житлових приміщень була влаштована й друкарня.

вул. Пекарська, 15 – типова прибуткова кам'яниця в стилі історизму, споруджена 1890-х рр. До 1939 рр. її власником був відомий польський поет з кола "Молодої Польщі" Леопольд Штафф (Leopold Staff, 1878–1957).

вул. Пекарська, 19. Колишній палац Семенських-Левицьких, збудований до 1849 року. Посол Галицьких штатів, граф Костянтин Сєменський (Konstanty Siemieński), дідич містечка Магерова, замовив проект палацу в архітектора Фридерика Баумана (Fryderyk Baumann). Син графа Костянтина, Вільгельм Станіслав Сєменський (Siemieński), 1827-1901, перебудував палац у 1873-1877 рр. Проект розробив архітектор Адольф Ваґнер (Wagner). Іван Левинський та Ян Томаш Кудельський (Kudelski) у 1891-1894 рр. реконструювали палац, який зберіг донині свій зовнішній вигляд. Оздобленням фасаду та інтер'єрів палацу займався скульптор Петро Віталіс Гарасимович (Piotr Witalis Harasimowicz). У 1930-х рр. сюди перенесли з Народного дому філію української Академічної гімназії. В повоєнні часи тут була середня школа № 36, згодом в палацовому комплексі розмістили спеціалізовану школу-інтернат № 102.

вул. Пекарська, 38 і 40. Будинки споруджені на замовлення урядника магістрату Тадеуша Чарнецького (Czarniecki) та його доньки Марії Феліції Смуліковської (Maria Felicia Smulikowska). Дім № 38 збудовано у 1905-1906 р. проектом Казимира Мокловського (Kazimierz Mokłowski), а № 40 – 1903-1904 рр. за проектом Юзефа Масловського (Józef Masłowski) та Авґуста Богохвальського (August Bogochwalski).

вул. Пекарська, 50. Головний корпус академії ветеринарної медицини, споруджений у 1956–1961 рр. за проектом московського архітектора Івана Жолтовського. Це найхарактерніший зразок радянського неокласицизму у Львові.

вул. Пекарськa, 50а. Палац графів Туркуллів-Комелло, споруджений у 1840–1844 рр. на місці старого дому. Автором проекту, можливо, був Фридерик Бауман (Fryderyk Baumann), архітектор та штукатер, будівничий кількох палаців у Львові та в Галичині. Будували палац для родини Дідушицьких. У 1920-1930-х палац був  власником адвоката Е. Батицького (E. Batycki). З 1937 р. тyт розташований один із корпусів Ветеринарної академії.

вул. Пекарськa, 52. Будівлі Львівського медичного університету ім. Данила Галицького, щo споруджувались y 1891–1895 рр. три за приблизно однаковими планувальними схемами, розробленими архітектором Йозефом Браунзайсом (Jоseph Braunseis). У 1975 р. перед головним фасадом встановлено пам'ятник медикам – учасникам ІІ світової війни (скульптор І. Кушнір, архітектор О. Огранович).

вул. Пекарськa, 59. Xрам Воскресіння, будівлі комплексу колишнього монастиря Воскресінців (1881-1898 pp.)

Інше

За розрахунками Мирона Капраля на снові реєстру шосового податку 1618 р.  при Темричовській вулиці було 44 будинки. До 40% мешканців були русинами, а 60% – поляками. В кінці нинішньої вул. Пекарської була оселя Воля Кампіанівська, яка налічувала 53 будинки ( 85% її мешканців були поляками, 10% – німцями і 5% – русинами). [C. 339]
 
Пекарська вулиця з кінця XVII ст. не змінювала своєї назви, хоча в Середмісті була ще одна вулиця Пекарська (частина нинішніх вулиць Вірменської та Театральної). Пекарською Нижчою називалась до сер. ХІХ ст. нинішня вул. Кониського.

Джерела

1. Бевз М., Оконченко І. Оборонний фактор у розвитку міст ХVII–ХХ ст. (На прикладі Львова) // Народознавчі зошити. – Львів, 2000. – № 2. – С. 363-364.
2. Вуйцик В. Територіальний розвиток міста Львова (до 1939 року) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 8. – Львів, 1997. – С. 41-48.
3. Енциклопедія Львова. Т. 1. / За ред. А. Козицького та І.  Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – 656 с.
4. Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIIІ ст. (соціально-правові взаємини).  – Львів, 2003. – С. 339-340.
5. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1991. – С. 93.
6. Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині ХІХ ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів: НТШ, 2001. – Т. CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. – С. 126-153.
7. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001. – C. 12.
8. Могитич Р. Передмістя Самоврядного Львова у першій половині XVII століття // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 13. – Львів, 2003. – С. 33-51.
9. Architektura Lwowa XIX wieku. – Kraków, 1997. – 92 s., ilustr.
10. Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
11. Dawna fotografia lwowska 1839–1939 /  Red. A. Żakowicz – Lwów: Centrum Europy, 2004. – S. 22-23.
12. Krajewski A. Lwowskie przedmieścia. – Lwów, 1909.
13. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
14. Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s..
15. Miasto Lwów / Rys. Jos. Chowaniec // Przewodnik po Lwowie wydany przy współudzile Wydziału gospodarczego V. Zjazdu Lekarzy i Przyrodników polskich. – Lwów, 1888. – S. 162.
16. Plan der Stadt Lemberg sammt ihren Vorstädten. – Wien, 1829.
17. Plan Królewskigo stołecznego miasta Lwowa (z enklawą Jałowiec) / opracował Józef Chowaniec. – Lwów: Rada miejska, 1890.
18. Plan Król. stol. miasta Lwowa // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie krajowej. – Lwów, 1894.
19. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916. – 256 s.

Автор запису – Ігор Мельник
Редактор – Маркіян Прокопович
Переглянути на повній карті