Вул. Левицького

ID: 215

Опис

Вулиця Костя Левицького розташована у Галицькому районі між вулицями Івана Франка та Погулянка.  Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена потоку Пасіка, який впливав з ярів під Пасіками Галицьким та Личаківським й протікав через Погулянку. До середини ХІХ вулиця була забудована поодинокими садибними будинками. Будівельний рух почався тут у 1880-х. i вулиця була забудована переважно дво-триповерховими типовими чиншовими кам’яницями кінця ХІХ ст, які перебудовувались в різні часи. Попередні назви: На Рурах; Яна Кохановського (1885-1941 pp.); Брайтеґассе (1941-1944 pp.) i Володимира Маяковського (1950-1992 pp.). Початкова частина вул. Кохановського наприкінці ХІХ ст. мала назву "Кручені слупи" (тобто стовпи). Восени 1908 р. розпочався рух трамваїв по вулицi.

Історія

Вулиця Костя Левицького розташована у Галицькому районі між вулицями Івана Франка та Погулянка.  Вулиця утворилась на місці дороги, яка була прокладена потоку Пасіка, який впливав з ярів під Пасіками Галицьким та Личаківським й протікав через Погулянку.

До середини ХІХ вулиця була забудована поодинокими садибними будинками. Будівельний рух почався тут у 1880-х i вулиця була забудована переважно дво-триповерховими типовими орендними кам’яницями кінця ХІХ ст, які перебудовувались в різні часи.

Попередні назви:
З джерела Прибило на Погулянці ще у XVII ст. подавали воду до львівського Середмістя через дерев’яні рури (труби) Тож дорога відтоді називалась На Рурах (ul. Na Rurach). У 1885 р. вулицю назвали на честь польського поета Яна Кохановського (ul. Jana Kochanowskiego). За часів німецької окупації у 1941–1944 рр. вона називалась Широкою (Breitegasse), а від 1950 до 1992 р. – на честь радянського поета Володимира Маяковського (1893-1930). Тепер вулиця названа на честь Костя Левицького (1859-1941), першого голови уряду ЗУНР, який наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. жив у власному будинку №34 на цій вулиці.

Початкова частина вул. Кохановського наприкінці ХІХ ст. мала назву Кручені слупи (Kręcone słupy, тобто "кручені стовпи"). Спірально закручені колони фланкували портал будинку на розі вулиць Панської (тепер Івана Франка) та Кохановського.

Архітектура

Вибрані будівлі:

Кам'яниця "Кручені стовпи", попередник якої згадується ще у 1785 р., має подвійну адресу – І. Франка, 17 та К. Левицького, 1.  З нагоди Галицької крайової виставки 1894 р. було влаштовано лотерею, квитки якої коштували 1 ринський золотий (райнський гульден), а головним виграшем у ній стала кам'яниця. Це був великий триповерховий будинок на розі нинішніх вулиць Івана Франка та Костя Левицького з закрученими колонами наріжного порталу. в кам’яниці жила мешкала видатна польська письменниця Марія Конопницька (Konopnicka, 1852–1910). Щоправда, ця споруда довго не простояла: ще за австрійських часів її розібрали, щоб збудувати у 1911 р. для Маркуса Рогатина (Markus Rohatyn) за проектом арх. Соломона Рімера (Solomon Riemer) нову чотириповерхову будівлю.

Вул. Левицького, 14-16 – сецесійні кам'яниці, збудовані у 1907 р. фірмою Івана Левинського для львівських власників нерухомості братів Юзефа та Олександра Ельстерів (Józef, Aleksander Elster). Вирогідно, що автором проетку цих кам’яниць був Тадей Обмінський (Tadeusz Obmiński).

Вул. Левицького, 11, 11а, 14 – трійця кам'яниць збудована у 1911-1912 рр. для Пауліни Атляс (Paulina Atlas) та Марії з Бєйковських Ульмової (Maria z Biejkowskich Ulmowa) за проектом Фердинанда Касслера (Ferdynand Kassler) та Валерія Шульмана (Walery Schulmann). Автором скульптурного оздоблення цих кам'яниць є Францішек Томаш Бєрнат (Franciszek Tomasz Biernat). В будинку № 15 жив в останні роки свого життя Іґнатій Тадеуш Маріан Дрекслер (Ignacy Tadeusz Marian Drexler, 1878–1930) – урбаніст і мистецтвознавець.

вул. Левицького, 18. Будинок кол. Євангелістської школи збудований в глибині ділянки у 1875 р. за проектом архітектора Йозефа Енґеля-старшого (Józef Engel starszy, 1819–1888) в чітких геометричних формах зі скромним класицистичним оздобленням. Довкола колишньої школи, за якою видно тильний фасад блоку неокласицистичних житлових будинків за адресою вул. Франка, 23а, збереглась металева огорожа ХІХ ст.

вул. Левицького, 19. Варто звернути увагу на скромний будиночок другої половини ХІХ ст., що належав тоді до римо-католицької капітули, поряд з двома трансформаторними будками початку ХХ ст. Над класицистичним порталом фасаду з боку вулиці зберігся барельєф 1940-х, який сповіщає, що тут була установа "Главсахар" Народного комісаріату харчової промисловості. Подвір'я будинку дає уяву про садиби вул. На Рурах ХІХ ст. зі стайнями для коней, офіцинами для службових приміщень, дровітнями, коморами та виходком. Одне з дерев огороджене чотирма стовпцями з п'ятикутними зірками - типова огорожа 1950–1960-х рр., яких було багато у львівських парках та скверах.

вул. Левицького, 26 на розі вул. М. Конопницької та К. Левицького споруджено у 1913 р. за проектом Фердинанда Касслера (Ferdynand Kassler) для Мавриція Каліша (Maurycy Kalisch). Варто заглянути всередину кам'яниці, де збереглися оригінальний світловий ліхтар з вітражем над вестибулем, та частково – вітраж сходової клітки. Вестибуль оформлений масивними колонами іонійського ордеру та делікатними рельєфами, подібними на камеї, a з радянських часів - зображенням російської церкви у ніші. Меморіальна дошка на фасаді повідомляє, що в цьому будинку в 1958–1991 рр. мешкав голова виконавчого комітету Львіської ради народних депутатів першого демократичного скликання Богдан Котик.

На місці нинішніх кам’яниць №№ 25-25а, збудованих Фердинандом Касслером (Ferdynand Kassler) в 1937–1938 рр. у стилі функціоналізму стояв палацик, споруджений в 1890-х, за яким на старих фотографіях видно дзвіницю костелу Сакраменток.

вул. Левицького, 27. Будинок у стилі функціоналізму. Варто звернути увагу на вхідні двері цього будинку. Наприкінці липня 1944 р. в цьому будинку перебувало командування обширу № 3 польської Армії Крайової (АК) під командуванням генерала Владислава Філіповського (Władysław Filipowski).

вул. Романчука, 1 (вул. Левицького, 34). Наріжна двоповерхова кам'яниця в стилі історизму. Її власником був адвокат, український політичний діяч Кость Левицький. У 1896–1900 рр. в цьому домі мешкав професор Львівського університету, голова Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка, видатний український історик та політичний діяч Михайло Грушевський (1866–1934), після свого одруження з Іванною Марією Вояковською. Згодом до кам’яниці добудували третій поверх.

вул. Левицького, 52. Будинок зведений у 1908 р. за проектом Тадея Обмінського.

На місці колишньої фабрики Авґуста Шумана (August Schumann), чиє прізвище перетворилось у топонім всієї околиці, Шуманівки (Szumanówka), у 1881 р. була створена Ветеринарна академія. Вхід до старих корпусів цього закладу знаходиться при вул. К. Левицького, 67. До 1970-х тут ще була гарна металева огорожа з брамою, яку знищили під час будови у 1971–1973 рр. адміністративного корпусу Червоноармійського районного комітету Комуністичної партії Радянського союзу (КПРС) та районної ради депутатів трудящих.

вул. Левицького, 108, 110, 112, 112а – вілли.

вул. Левицького, 106 (або вул. Полтавська, 2). Типовий будинок радянського часу. Тут з 1973 р. жив відомий композитор та поет Володимир Івасюк (1949 – 1979), автор знаменитої пісні "Червона Рута" та засновник сучасної української естради. Він загинув за обставин, які досі нез'ясовані. На фасаді будинку у 1991 р. встановлено бронзову меморіальну таблицю (скульптор М. Посікіра, архітектор В. Каменщик).

Інше

На розі вул. Кохановського (ul. Kochanowskiego) та Ґосєвського (ul. Gosiewskiego, тепер Тершаківців) до 1950-х функціонував Зелений базар.

У 1892 р. відкрите русло р. Пасіки доходило до Євангелістської школи (до скверика при нинішній вул. Кониського). У 1892–1895 рр. перекрили бетонним склепінням її течію до вул. Ґосєвського. Вище, вздовж непарної сторони вул. Кохановського, там де тепер алея, засаджена деревами, річка далі текла відкритим руслом до початку ХХ ст.

На початку ХХ ст. на місці Личаківської районної адміністрації (кол. адміністративного корпусу Червоноармійського райцонного комітету Комуністичної партії Радянського союзу (КПРС) та районної ради депутатів трудящих,1971–1973 рр., вул. К. Левицького, 67) був Шуманівський або Лижв'ярський став, який осушили разом з перекриттям русла р. Пасіки.

Восени 1908 р. розпочався рух трамваїв від Віденської кав'ярні через вул. Зелену, по Кохановського і вгору по вул. Св. Петра (тепер Мечнікова). До 1963 р. вулицею Маяковського ходили трамваї: одновагонні № 3 (пл. Галицька – вул. Мечнікова) та двовагонні №7 (Погулянка – вул. Шевченка). На розі вул. Маяковського та Мечнікова «сімка» розверталась внаслідок складних маніпуляцій у трикутнику колій. У 1963 р. трамвайні колії на Зеленій та Дніпровській демонтували і трамвай № 7 рухався тепер вгору вул. Мечнікова. У 1988 р. маршрут "сімки" продовжили до вул. Дундича (тепер Вахнянина).

Джерела

1. Вуйцик В. Територіальний розвиток міста Львова (до 1939 року) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 8. – Львів, 1997. – С. 41-48.
2. Енциклопедія Львова. Т. 1. / За ред. А. Козицького та І.  Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – 656 с.
3. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1991.
4. Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині ХІХ ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів: НТШ, 2001. – Т. CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. – С. 126-153.
5. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001. – C. 12.
6. Могитич Р. Передмістя Самоврядного Львова у першій половині XVII століття //  Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 13. – Львів, 2003. – С. 33-51.
7. Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області. Каталог-довідник. – Львів, 2003. – 160 с.
8. Architektura Lwowa XIX wieku. – Kraków, 1997. – 92 s., ilustr.
9. Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
10. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s..
12. Miasto Lwów / Rys. Jos. Chowaniec // Przewodnik po Lwowie wydany przy współudzile Wydziału gospodarczego V. Zjazdu Lekarzy i Przyrodników polskich. – Lwów, 1888. – S. 162.
13. Plan der Stadt Lemberg sammt ihren Vorstädten. – Wien, 1829.
14. Plan Królewskigo stołecznego miasta Lwowa (z enklawą Jałowiec) / opracował Józef Chowaniec. – Lwów: Rada miejska, 1890.
15. Plan Król. stol. miasta Lwowa // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie krajowej. – Lwów, 1894.
16. Plan miasta Lwowa. – Lwów: Kśiążnica Atlas, 1916.  
17. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916. – 256 s.

Автор запису – Ігор Мельник
Редактор – Маркіян Прокопович Переглянути на повній карті