Вулиця Івана Франка

ID: 213

Опис

Вулиця Івана Франка простягається від пл. Соборної у центрі міста до вул. Панаса Мирного. В теперішньому вигляді вулиця довжиною 3 км була утворена у 1950 р. з чотирьох вулиць: Червоноармійської (до того вул. Панська), Чернишевського (перед тим називалася вул. Зиблікевича), Тімірязєва (кол. Св. Софії) та вул. Франка (кол. вул. Понінського) та колишньої пл. Пруса.

Історія

Вулиця Івана Франка простягається від пл. Соборної у центрі міста до вул. Панаса Мирного. В теперішньому вигляді вулиця довжиною 3 км була утворена у 1950 р. з чотирьох вулиць: Червоноармійської (до того вул. Панська, ul. Pańska), Чернишевського (перед тим називалася вул. Зиблікевича, ul. Zyblikiewicza), Тімірязєва (кол. Св. Софії, ul. Św. Zofii) та вул. Франка (кол. вул. Понінського, ul. Ponińskiego) та колишньої пл. Пруса (plac Prusa).

Попередні назви:

від площі Соборної (кол. Бернардинської) до вул. Зеленої:
до 1871 p. – вул. Зерновa (або Збіжжевa [ul. Zbożowa])
1871–1929 pp. – вул. Панськa (ul. Pańska)
1929–1941 pp. – вул. Юзефа Пілсудського (ul. Józefa Piłsudskiego)
1941–1944 pp. – Гауптґассе (Hauptstrasse)
1941–1950 pp. вул. Червоноармійськa
від 1950 p. – вул. Івана Франка

від Зеленої до площi Івана Франка:
до 1886 p. – вул. Стрийськa
1886–1941 pp. – вул. Миколая Зиблікевича (ul. Mikołaja Zyblikiewicza)
1941–1944 pp. – Фіхтентрассе (Fichtenstrasse)
1944–1950 pp. – вул. Чернишевського
від 1950 p. – вул. Івана Франка

від Мендєлєєва до Руставелі:
до 1886 p. – вул. Стрийськa (Stryjska)
1938–1941 pp. – пл. Пруса (plac Prusa)
1941–1944 pp. – Ґoрліцерпляц (Gorlitzerplatz)
від 1944 p. – пл. Івана Франка

від Стрийського базару (вздовж нинішньої вулиці Ярославенка):
до 1944 p. – вул. Святої Софії (ul. Św. Zofii)
1944–1950 рр. – вул. Климента Тімірязєва
від 1950 p. – вул. Івана Франка

від храму Св. Софії:
до 1895 p. – вул. Святої Софії (ul. Św. Zofii)
1895-1940 pр. – вул. Понінського (ul. Ponińskiego)
1940-1941 pр. – вул. Івана Франка
1942–1944 – Льойтенґассе (Leutenstrasse)
від 1950 p. – вул. Івана Франка

Відтинок від нинішньої площі Соборної (колишньої Бернардинської) до вул. Зеленої колись називався Зерновою (або Збіжжевою [ul. Zbożowa])) вулицею. Від 1871 року її почали називати Панською, а 1929 року перейменували на честь маршала Юзефа Пілсудського (ul. Józefa Piłsudskiego). Німці у 1941-1944 роках називали цю вулицю “Головною” (Hauptstrasse), a за радянської влади цю вулицю назвали Червоноармійською. А у 1950-му вона стала частиною вулиці Івана Франка, що протягнулася далеко за Софіївку, майже до Персенківки.

За рогом Зеленої до колишньої площi Пруса (пл. Івана Франка) вулиця називалась Стрийською. У 1886-му її перейменували на честь маршалка Галицького сейму у 1880–1886 рр., президента Королівського столичного міста Кракова Миколая Зиблікевича (ul. Mikołaja Zyblikiewicza). Під час гітлерівської окупації була “Сосновою” (Fichtenstrasse) через кілька сосен у дендрарії-арборетумі Лісової школи. За радянських часів у 1944-1950-х вона називалась вулицею Чернишевського.

Невеликий відтинок між вулицями Мендєлєєва, Коцюбинського, Стрийською та Руставелі з 1938-го називалася площею Пруса на честь польського письменника Болеслава Пруса (1847-1912), в часі німецької окупації – Ґoрліцерпляц (Gorlitzerplatz), на честь прориву російського фронту під Горлицями австрійським та німецькими військами під командування генерала Авґуста Макензена (August von Mackensen) весною 1915 р. У радянські часи її називали площею Івана Франка, але офіційно такої адреси не було.

Верхня частина вулиці Франка, від Стрийського базару догори, а далі вздовж нинішньої вулиці Ярославенка віддавна називалась вулицею Святої Софії (ul. Św. Zofii). У 1944–1950 рр. її називали іменем Климента Тімірязєва (1843–1920), російського ботаніка-фізіолога.

До 1870-х рр. при перетині Стрийської та Св. Софії знаходилась Стрийська рогатка. Далі йшли рідкі садибні будівлі і, як писав Фрацішек Яворський, «на цьому місці була романтична пустка, непрохідне переплетення урвищ, ярів, глиняних горбів, зосередження різного роду волоцюг...» [S. 344].

Щоправда на горі, ще з початку XVII ст. височів костел св. Софії, фондований львівською міщанкою Софією Гaнель (Zofia Hanel/Hannlowa). Відтоді ця околиця називалась Софіївкою (Sofiówka/ Zofiówka), яка дістала потужний поштовх для свого розвитку у зв’язку з проведенням Галицької крайової виставки у 1894 р. Вулиця Св. Софії інтенсивно забудовувалась чиншовими кам’яницями та віллами у 1890–1910 рр.

Ділянка при вул. Св. Софії, 1 (Ів. Франка, 81) належала громаді (ґміні) Королівського столичного міста Львова й призначалась для Стрийського базару, який функціонує тут донині.

Відрізок нинішньої вул. Івана Франка від храму Св. Софії, який з кінця ХІХ ст. почали інтенсивно забудовувати віллами, у 1895 р. назвали вулицею Понінського, вшановуючи пам’ять доброчинця Вінцента Понінського (ul. Ponińskiego), одного з фундаторів посагів для дівчат-сиріт. У 1940 р. вулиця була названа іменем Івана Франка. В роки німецької окупації вона два роки (1942–1944) називалась “Людською” (Leutenstrasse), очевидно тому, що багато вілл призначалось “nur für Deutschen” (тільки для німців).

Архітектура

Вибрані будівлі:

вул. Івана Франка, 17. На розі вул. Костя Левицького стоїть знаменита кам’яниця "На стовпах" ("Na słupach"), що має подвійну адресу – вул. І. Франка, 17 та вул. К. Левицького, 1.

вул. Івана Франка, 23а. Чотириповерховa будівля перукарсько-косметичного комплексу "Чародійка" 1970-х рр., якa закривaє подвір'я, на якому колись розташовувався кінотеатр під відкритим небом "Літній-2".

вул. Івана Франка, 25. Витвір неокласицизму кінця ХІХ ст. – палац графів Баворовських, у якому зараз перебуває обласний військовий комісаріат.

вул. Івана Франка, 28. У кам'яниці, збудованій у 1899 р. за проектом Анджея Ґоломба (Andrzej Gołąb), мешкав архітектор Едмунд Жихович (Edmund Żychowicz, 1870–1924). Два поверхи цього будинку займав приватний дівочий ліцей ім. Адама Міцкевича.

вул. Саксаганського, 13 (раніше вул. Зиблікевича, 10). Будинок колишньої Цісарсько-королівської фінансової прокураторії, спорудженої у 1912–1914 рр. Зараз тут перебуває штаб з'єднання військово-повітряних сил. У 1887–1893 рр. за цією адресою жив Іван Франко.

вул. Івана Франка, 43. Триповерхова кам'яниця збудована у 1897–1898 рр. в необароковому стилі за проектом Якуба Соломона Кроха (Jakób Salomon Kroch) та Мавриція Зільберштайна (Maurycy Silberstein).

вул. Івана Франка, 41. Сьогодні тут тягова підстанція ЛКП "Львівелектротранс". Раніше тут розташовувався архітектурно-скульптурний заклад Якуба Баллабана (Jakób Bałłaban) та Людвіка Тировича (Ludwik Tyrowicz).

вул. Івана Франка №№ 46, 48, 50, 52 (кол. вул. Зиблікевича, 24, 24а, 26, 26а) утворюють курдонер. Збудовані у 1910-1912 рр. за проектом арх. Олександра Вартересевича-Слонєвського (Aleksander Barteresiewicz-Sloniewski).

вул. Івана Франка, 56. Монастирський комплекс оо. Редемптористів з невеликою церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, споруджений у 1882–1884 рр. в неороманському стилі для сс. Василіанок.

вул. Івана Франка, 98 (кол. вул. Св. Софії, 14). Нетипова триповерхова кам'яниця, збудована у 1893 р. за проектом арх. Якуба Баллабана (Jakub Bałłaban) будівничим Вінцентом Кузневичем (Wincenty Kuźniewicz). Продукція фірми, що знаходилась неподалік, на Снопкові при нинішній вул. Василя Стуса, 25, оздоблює стіни будинку.

вул. Івана Франка, 110. Консульство Речі Посполитої, вірніше його візовий відділ, знаходиться в перебудованому будинку.

вул. І. Свєнціцького, 1. Будинок колишньої бурси ім. Тадеуша Костюшка польського Товариства наукової допомоги (Towarzystwa Pomocy Naukowej), споруджений у 1900 р. за проектом архітекторів Людвіка Вежбицького (Ludwik Wierzbicki) та Людвіка Фрюгауффа (Ludwik /Ludwig Frühauff).

вул. Івана Франка, 114. Вілла промисловця, власника фабрики штучних добрив, Юліана Ванґа (Julian Wang), збудована у 1899 р. за проектом архітектора Теодора Мар'яна Тальовського (Teodor Marian Talowski, 1857–1910).
вул. Івана Франка, 119. На пагорбі височіє над вулицею будівля кол. Закладу для незрячих. Поруч на пагорбі стоїть невеликий храм Св. Софії (за адресою вул. Івана Франка, 121 а).

вул. Івана Франка, №№ 124, 126, 128, 130, 132 - триповерхові кам'яниці збудовані у 1907 р. за проектом Людвіка Бальдвіна Рамулта (Ludwik Baldwin Ramułt), становлять своєрідний сeцесійний ансамбль, що східцями піднімається вгору вулицею Франка.
вул. Івана Франка, 127. Вілла збудована в 1910-1911 рр. за проектом Едмунда Жиховича (Edmund Żychowicz) для відомого фотографа Генрика Міколяша (Henryk Mikolasz, 1872–1931), власникa знаменитого Пасажу Міколяша.

вул. Івана Франка, 150. Вілла-палац, оточенa високою підпірною стіною, збудована в 1923–1925 рр. за проектом професора Яна Баґенського (Jan Bagieński, 1883–1967).

вул. Івана Франка, 152 i 154 - садиби, що належали Іванові Франку тa Михайлy Грушевському відповідно.

вул. Івана Франка, 156. Вілла перебудована у 1926 р. за проектом Олександра Остена (Aleksander Osten), яка належала купцю Янові Павловському (Jan Pawłowski). Перед цим будинком 9 лютого 1944 р. радянський розвідник-терорист Ніколай Кузнєцов, перебраний в уніформу німецького офіцера, застрелив віце-губернатора дистрикту Галичина Бауера (Bauer) та його секретаря Шнайдера (Schneider). Тепер в цьому будинку розміщена станція дитячої вузькоколійної залізниці, яка функціонує на території Стрийського парку з 1950 р.
   
Водонапірна вежа у Стрийському парку, збудована за проектом Мiхала Лужецького (Michał Łużecki) для Галицької крайової виставки 1894 р

вул. Івана Франка, 157. Будинок споруджений у 1926 р. за проектом Адольфа Віктора Вайса (Adolf Wiktor Weiss) для власника друкарні Піллерів, президента Львова Юзефа Ноймана (Józef Neumann, 1857–1932).

Інше

До 1972 р. вулицею Франка, аж до її кінця, їхали вагончики трамваю № 10. Рейки трамвайної лінії донині лежать серед бруківки. Наприкінці вулиці трамвай не розвертався, а моторовий просто витягав два важеля управління і переходив на другий кінець вагона. Щоправда, треба було ще перетягнути шнурком, що висів збоку вагона, на другу сторону дугу у формі грецької літери Ω (омега), якою подавався до трамваю струм із електричних дротів. І трамвай їхав назад до центру. Це була одна з перших ліній електричного трамваю у Львові, яку пустили до відкриття крайової виставки 1894 року. Тоді вона вела від головного двірця нинішніми вулицями Чернівецькою, Степана Бандери, Коперника, Дорошенка, проспектом Свободи, Князя Романа, Івана Франка до головного входу на виставку при вулиці Понятовського (тепер Уласа Самчука). Після закриття виставки трамваї ходили лише до пл. Святої Софії (де стоїть зараз пам'ятник Іванові Трушу), однак у 1907 р. відновили трамвайну лінію до Повиставкової площі (Plac powystawowy, потім площа "Східних торгів", Plac Targów Wschodnich, тепер верхня тераса Стрийського парку). В 1933 трамвайну лінію проклали через вул. Понінського до вул. Стрийської, де тоді розташовувались найбільші львівські стадіони "Погонь" (Pogoń), "Чарні" (Czarni), "Сокола-Батька". У 1972 р. цю лінію ліквідували. У 1998–1999 рр. трамвайну колію на початковій ділянці вул. Франка поклали на бетонні подушки з гумовими амортизаторами.

Вул. Ів. Франка, 61 (кол. вул. Зиблікевича, 33) з середини ХІХ ст. до кінця 1970-х стояла видовжена будівля колишньої пральні та складу ліжок і постільної білизни для австрійського війська. У 1983 р. на цьому місці спорудили шестиповерхову будівлю для інституту "Воєнппроект".

На розі вул. Кобилянської, на ділянці при кол. Зиблікевича, 36 стояв до 1784 р. невеликий бароковий костел св. Марка, споруджений у XVII сторіччі, який розібрали в епоху реформ імператора Йосифа ІІ. Фундаторкою костелу була Зузанна Остроґорська (Zuzana Ostrogórska) з роду львівських патриціїв Кампіанів. На парафіяльній ділянці в 1881 р. була споруджена школа лісництва з невеликим дендрарієм. Тепер тут кафедра екології Львівського лісотехнічного університету.

Завершував кол. вул. Зиблікевича великий будинок № 52 (тепер Ів. Франка, 84) побудований у 1905–1907 р. за проектом Авґуста Богохвальського (August Bogochwalski) кам'яничника Баруха (Якуба) Зільберштайна (Baruch/Jakób Silberstein). У домі також знаходився пансіонат "Затишшя" (Zacisze).

Джерела

1. Горинь В. Вілла Михайла Грушевського у Львові. – Львів, 1999. – 72 с.
2. Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові / За ред. Марії Магунь. – Львів, 2008. – 80 с.
3. Енциклопедія Львова. Т. 1. / За ред.. А. Козицького та І Підкови. – Львів: Літопис, 2007.
4. Котлобулатова І. Бернард Полонецький і його «Сад» // Галицька брама. – Львів, 2004. – № 4-6. – С. 21-23.
5. Мартинюк А., Тарас Я. Перший детальний план міста Львова // Народознавчі зошити. – Львів, 2000. – № 2. – С. 366. (365-370)
6. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів. Світ, 2001. – C. 65-66.
7. Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області. Каталог-довідник. – Львів, 2003. – 160 с.
8. Снопків – Софіївка // Галицька брама. – Львів, 2001. – № 11-12.
9. Krajewski A. Lwowskie przedmieścia. – Lwów, 1909.
10. Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s.
11. Plan Królewskigo stołecznego miasta Lwowa (z enklawą Jałowiec) / opracował Józef Chowaniec. – Lwów: Rada miejska, 1890.
12. Plan Król. stol. miasta Lwowa // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie krajowej. – Lwów, 1894.
13. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916. – 256 s.
14. Wiczkowski Józef. Lwów: Jego rozwój i stan kulturalny oraz Prewodnik po mieście. – Lwów, 1907.

Автор запису – Ігор Мельник
Редактор – Маркіян Прокопович
Переглянути на повній карті