Монтажі. Дебора Фоґель і нова легенда міста Художній Музей, Лодзь

Місто, вулиці і манекени у вітринах магазинів - теми поезії Дебори Фоґель. Фото Андрій Бояров
Фографія для виставки. Колекція Влодка та Анни Костирків з Міського медіаархіву Центру міської історії.
Фотографія для виставки. Колекція Наталі Отко з Міського медіаархіву Центру міської історії. 
Цитата Дебори Фоґель для меморіальної інсталяції Простір синагог
Львів. Перехрестя вулиць Лисенка та Лісної на якій жила Дебора Фоґель. Фото Андрій Бояров.
Фото експозиції

Від 27 жовтня 2017 р. до 4 лютого 2018 р. в Художньому музеї у Лодзі експонуватиметься виставка “Монтажі. Дебора Фоґель і нова легенда міста”.

На виставці буде продемонстровано естетичні концепції і творчість Дебори Фоґель (1900–1942) – письменниці, критикині й теоретикині мистецтв, постать якої сьогодні відкриваємо заново, а також її зв'язки з тими, хто практикував авангард у міжвоєнний період, передусім у тодішній Польщі, поміж іншими, це митці з Львівської групи "Артес", Краківської групи, окремі художники, серед яких Леон Хвістек і Владислав Стшеміньский. Контактуючи із Бруно Шульцом і Станіславом Віткевичем (Віткаци), Дебора Фоґель була невтомною поширювачкою нових концепцій мистецтва,  шанованою в колах митців авторкою теорії монтажу і фотомонтажу, а також ініціаторкою радикальних спроб перенесення досвіду візуальних практик авангарду на мову літератури, які реалізовувала польською та мовою їдіш.

Окремим виміром виставки є сучасне місто, його гетерогенні простори та їх іконосфера, потрактовані як площина й досвід, що генерують модерністичну рефлексію над візуальним сприйняттям і пов’язану з ними практику монтажу, а також як сцена, на котрій розігруються вистави, напруга та конфлікти сучасності, що їх Фоґель і наближені до неї митці відслідковують, видобувають і зазначають.

Парадоксальним – до певної міри, периферійним – об’єктом показу є Львів, де жила Фоґель, простір її "приватної географії". Тут були створені найважливіші її праці. Саме тут вона здійснювала, як тоді говорили, матронат над "Артесом", у колі якого народилося одне з найоригінальніших явищ у львівському мистецтві того часу – фотоколаж і фотомонтаж. Саме звідси вона вирушала у подорожі до світових метрополій сучасності. І саме тут її було вбито під час акції ліквідації львівського гетто у серпні 1942 року.

Виставку заплановано як композицію місць, сцен і міст, з якими були пов’язані життя Дебори Фоґель та її творчий розвиток. План і форма виставки мають відповідати головним темам творчості й теоретичної думки Дебори Фоґель, передусім тому принципові, на котрому базується техніка монтажу – і літературного, й візуального. Ще однією точкою відліку стане концепція "постійної зміни форм" у мистецтві й у житті.

В експозиції виставки використано роботи художників, документи, артефакти та фотографії. Значну частину цих матеріалів підготував і надав Міський медіаархів Центру міської історії в рамках співпраці із Художнім музеєм у Лодзі. Матеріали походять із фондів Державного архіву Львівської області , із колекцій Віктора Гарбуза, Соні Енгстрьом, Анни та Влодка Костирків, Наталії Отко, Остапа Мануляка, Олени Турянської.

Куратори – Андрій Бояров, Павел Політ та Кароліна Шиманяк

Представлені мисткині / митці: Саша Блондер, Еугеніуш Ванєк, Мєчислав Висоцький, Тадеуш Войцеховський, Євген Деслав, Ванда Діаманд, Вільям Кляйн, Катажина Кобро, Юзеф Коффлер, Фернан Лєже, Леопольд Левицький, Людвік Ліллє, Станіслав Осостовіч, Анджей Пронашко, Маргіт Райх-Сельска, Александер Рімер, Ромен Сельський, Вальтер Руттманн, Хенрик Стренг [Марек Влодарський], Владислав Стшеміньський, Станіслав Тейсейр, Людвік Тировіч, Отто Хан, Леон Хвістек, Єжи Яніш, Марія Ярема.