Локализация мельниц Галицкого предместья

10.04.2012
Особливості рельєфу Галицького передмістя зумовили специфічні умови для розвитку млинарства на цій території. Тут формувались та протікали головні притоки Полтви – Сорока та Пасіка, Вулецький потік, Свинория та інші. Оскільки дебет води у потоках був не стабільним, млини на Галицькому передмісті, споруджувались винятково при ставах.

Чотири так звані "Пельчинські млини" розташовувались при ставах на потоку Сорока в районі сьогоднішніх вулиць Ак. Сахарова та Вітовського. Два з них – "нижній" та "середній" знаходилися ближче до міста, два "верхні" розташовувались на кульпарківських ланах.

На початку XVII ст. ці млини разом зі ставами перебували в користуванні Мартина Кампіана (Martin Kampian) у якості застави позиченої місту суми в 1000 зл. Час ліквідації млинів не відомий, але більшість з них припиняють існування у cередині - кінці ХІХ ст.

Млини на кульпарківських ланах збудовано у 1551 році міським патрицієм Штенцель Шольцом (Shtencel Szolc).

Перший верхній пелчинський млин (конскрипційний № 193) під Кульпарківськими ланами при Вулецькій дорозі (вул. Акад.Сахарова - І. Горбачевського). У Францисканській метриці будівлю поблизу ставу іменовано "Млин на юридиці Ординського (Młyn na Juridice Ordyńskiego). Востаннє став позначено на плані Львова 1844 р.

Після 1871 року конскрипційному № 193 став відповідати орієнтаційний № 8 по вул. Вулецькій (ul. Wulecka), а власником нерухомості за вказаною адресою був М. Левіцкі (Mikołaj Lewicki).

Другий верхній пельчинський млин (конкрипційним № 94) при Вулецькій дорозі (в районі вул. Б. Романицького і Кастелівка). Млин знаходився при колишньому ставі Собка на Вулецькому потоці.

З Францисканської метрики дізнаємося, що млин належав міста та перебував в оренді у Шимона Квятковського (Szymon Kwiatkowski. Młyn do miasta należacy). Млин востаннє позначений на плані міста 1890 року.

Не виключено, що обидва верхні пелчинські млини проіснували до початку ХХ ст. У путівнику по Львову Францішека Баранського 1902 року згадується про існування млинів при ставках на Вулецькій дорозі.

Млин Шумило (конкрипційним № 236) розташовувався на греблі Пельчинського ставу на місці колишньої порохівні (між вул. Д. Вітовського - Болгарська). Згідно з Інвентарем ста ланів 1608 р. млин функціонував як порохівня, а після відбудови - як звичайний млин (staw y młyn Prochownia zwany zniesiony iest).

У Францисканській метриці міститься запис, що млин належав місту і перебував в оренді в Фр. Павловського (Fr. Pawłowski Do Miasta Młyn należący przy Stawie Palczyńskim). Млин востаннє позначено на плані міста 1863 року хоча будівлі млина простежуються і пізніше.

Останній пельчинський млин - Панєнський або Дівочий (конкрипційним № 243) при так званому "Панєнському ставі". Назва млина походить від власників - жіночого католицького ордену домініканок. В Інвентарі ста ланів 1608 р. згадується як один із пелчинських млинів (młyn zdawna co go zowią Pełczynski).

В Францисканській метриці цей млин фігурує як "Млин камеральний. Ексдомініканок" (Młyn kameralny Exdominikanek). Востаннє позначений на планах 1836 та 1844 р. Після 1871 року конскрипційному № 243 став відповідати орієнтаційний № 1 по вул. Пелчинській (Pełczyńska), а як власник нерухомості вказаний П. Фангор (Józef Jürgens).

Далі на вулецькому потоці розташовувався "Раєцький млин під Скалкою" (конкрипційним № 339) в районі сучасної вул. І. Франка 71-75. Вперше згадується в документах 1404 р. як раєцький млин, що виражало приналежність до раєцької каси.

Після руйнації в 40 рр. XVII ст. та відновлення бл. 1665 року млин перейшов у власність міста, що вплинуло на зміну його назви - міський млин під св. Марком (Młyn pod S. Markiem)

У Францисканській метриці іменується як "Млин Воєводини Брацлавської" (Młyn X.Wojewodziny Bracławskiey). Востаннє млин позначено на плані міста 1836 року. В 40-х роках став осушують, але будівлі млина ще простежуються на плані 1844 р.

Після 1871 року конскрипційному № 339 став відповідати орієнтаційний № 33 по вул. Стрийській (ul. Stryjska), а як власник нерухомості вказаний П. Фангор (Piotr Fangor).

Раєцький млин був останнім на Вулецькому потоці, води якого далі об'єднувавалися з потоками Снопкова (Залізна Вода і Свинория, Срібна річка) в районі сучасного Стрийського ринку.

За інформацією Могитича станом на початок XVII ст. на кошнаровських ланах (від сучасних вул.Тенопільської до У.Самчука) діяло 3 млини.

Cвинорийський млин на потоці Свинория розташовувався в районі перехрестя сучасних вул. І. Свєнціцького та Снопківської. Млин зведено в 1578 році мельником Мартином. У ХVII ст. через різні причини млин відбудовували кілька разів. Перший раз у 1630 р. його відбудовав Ян Свинорийчик (Ian Swynoryicyk).

Наступні руйнування млина трапилися під час облоги міста козаками 1648 р. (відбудований після 1651 р.) та турецької облоги 1672 р. (відбудовано після 1676 р.).

Востаннє позначення млина зустрічається на плані Львова 1844 року.

Млин-Порохівня зведено близько 1620 р. під наглядом М. Кампіана на місці старої міської цегельні, що знаходилася поблизу потоку Свинория в районі сучасної вул. В. Стуса, 4.

На думку М.Долинської, в Йосифінській метриці він зазначений як "Млин Музенєго" (Młyn Muzeniego).

Як порохівня підприємство діяло приблизно до 1640 р. Пізніше – як звичайний млин для помолу збіжжя (однак слово порохівня у назві зберегося). Млин піддавався руйнуванням у 1648 р. (відбудована після 1652 р.) та 1672 р. (відбудована після 1676 р.). Востаннє дізнаємося про існування млина на плані міста 1844 року.

Останній млин на кошнаровських ланах в районі сучасної вул. В. Стуса, 10-12. На планах міста прослідковується до 1844 року.


Автор: Марічка Погорілко.