Книжное дело во Львове

12.12.2011

Книгарство – галузь торгівлі, що включала продаж книг, брошур, нот, неперіодичних видань, а також репродукцій творів мистецтва, грамофонних пластинок, шкільного приладдя, глобусів, карт та планів.

Перший підтверджений факт функціонування книжкової торгівлі у Львові з'являється в документах другої половини ХV ст. Існування першої постійної книгарні в місті засвідчив інвентар книгарні Пйотра Познанця, складений у 1559 р.

У XVI-XVII ст. у Львові діяли книгарні Гануша Брікера, Бальтазара Гибнера, братства при Успенській церкві, Войцеха Малечковича, Михайло Сльозки, Самуеля Кушевича.

Однією з найбільш значущих в історії міста була книгарня представника відомого краківського книгарського роду Ігнаци Гебановського, яка діяла на початку XVIІІ ст. У 1704 р. він відкрив книгарню на пл. Ринок, 10 чи 23 разом із палітурною майстернею. У 1709-1715 рр. в обігу книгарні було 38 959 різних книжок і 289 географічних карт; продавалося багато супутніх товарів – різного роду папір, олівці; купецькі книги, реєстри для судових позовів, офорти, гравюри, товари для палітурників, різне приладдя, галантерейні товари, деякі господарські товари.

В австрійський період розпочалося впорядкування та нормування книгарської галузі у Галичині постановами від 1786, 1789, 1793 рр. У 1806 р. патентом Франца ІІ запроваджено регламентацію книготоргівлі та антикварської справи, яка ускладнила процедуру відкриття книгарень. Щоб розпочати книгарську справу було потрібно отримати дозвіл від місцевої влади, надати свідчення моральності, благонадійності і відповідної кваліфікації, підтвердження стажу книгарської практики і наявності капіталу, необхідного для відкриття та утримання книгарні.

Перші відомі книгарні ХІХ ст. постали серед міських мурів вздовж одного з найважливіших та найдавніших торгових шляхів – вулиці Краківської, поряд з університетом.

У потринітарській забудові на вул. Краківській містилася книгарня першого львівського привілейованого академічного бібліопола Карла Богуслава Пфаффа. Його обов'язком було комплектування відповідного асортименту наукової та навчальної літератури та видання щорічного книгарського каталогу.

У книгарні побачила світ перша історія Львова під назвою "Історію столичного королівств Галіції та Лодомерії міста Львова від заснування його аж до теперішніх часів кс. Ігнація Ходиніцького закону Кармелітів" (1829).

Книгарня існувала від 1785 до бл. 1829 рр.

Другою офіційно діючою книгарнею у Львові після Пфаффа була книгарня Піллерів. Перший представник цієї династії, друкар Антон Піллер розпочав свою діяльність у Львові як друкар ще в 1772 р. Піллер видав у 1776 році першу львівську газету "Gazette de Leopol". В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. книгарську справу Пілерів провадили Том, Йозей та Франц Піллери.

Друкарня, а згодом книгарня розташовувалася на на розі вул. Домініканської, 11 (Ставропігійської) та Бляхарської. 4 (Федорова).

Середина ХІХ ст. стала роками найвищого розвитку книгарні. У 1826 р. Піллери отримали виключне право на видання та продаж шкільних підручників по всій Галичині терміном на шість років. Львівська книгарня мала великий асортимент книжок німецькою, французькою, польською мовами, дешеві видання сучасних письменників, дитячі книжки, ноти, твори мистецтва. Крім книжок тут можна було придбати мапи та глобуси, образки святих, фарби, штамбухи, папір, книги релігійного змісту, господарські дрібнички.

Від 1830 р. книгарня Піллерів переїхала на Лянгегассе, 32 (Театральна, 11) в так зв. будинок з чотирма фасадами (більш відомий як Віденська кавярня). Від 1850 р. книгарню було перенесено до нового приміщення на вул. Галицькій, 243 (Галицька, 9), де вона проіснівала до 1871 р.

Третьою за значущістю в австрійському Львові була книгарня вихідця з Гесії Карла Вільда. Тут продавалися книжки, ноти, канцелярські товари, діяла випозичальня книжок - літературні новинки з усієї Європи. Додатково у продажі були галантерейні дрібнички, музичні інструменти, мистецька продукцію, шпалери, карти.

Книгарський заклад Вільда під назвою "Buch und Musikalienhandlung" у 1796 році розташовувався на вул. Вірменській (Обереарменіергассе).

У 1810 р. книгар розпочав видавничу діяльність, а роком пізніше відкрив першу у Львові "Привілейовану публічну випозичальню книжок". У 1832 р. Вільд став головним постачальником Національного закладу ім. Оссолінських.

Після смерті Кароля Вільда у 1834 р. книгарню, яка переїхала на Ринок, 2, провадив його зять Едвард Віняж. У 1842 в приміщенні книгарні демонструвався перший дагеротип із зображенням Львова, роботи проф. Львівського Університету Йоганна Глойзнера. У 1845 р. тут відкрито перший у Львові кабінет гравюр, де виставлялися та продавалися привезені закордонні твори графіки.

З 1849 р. власник книгарні та випозичальні став Кароль Вільд-молодший. Наступні роки стали періодом найбільшого процвітання книгарні. Книгарня пропонувала для клієнтів європейські видавничі новинки, передплату закордонних і місцевих часописів, а також нові антикварний і нотний відділи.

У 1875-79-х рр. книгарня Вільда розташовувалася на вул. Галицькій, 21.

В книгарні побачили світ численні видання леополітани: перевидання Історії Львова Ходиніцького (1865), "Польські міста" (1866), Покажчик нових та давніх номерів реальностей, а також назв вулиць та площ королівського столичного м. Львова згідно ухвал міської ради (1871), "Енциклопедія краєзнавства Галичини", т. 1-2, Антоні Шнайдера (1871-1874), друге видання першого львівського путівника А. Шнайдера (1875), Путівник Львовом Станіслава Кунасевича (1878), "Львів у 1809 році" Ст. Кунасевича (1809).

Після переіменування вулиць Львова 1871 році у книгарні виходили друком плани міста як додаток до брошур з переліками нових назв вулиць і площ (1871, 1872, 1877).

План королевского столичного города Львова с учетом новых названий улиц и площадей

З продовженням історії книгарської справи у Львові ви можете ознайомитися у наступному дописі.

За матеріалами книги Ірини Котлобулатової. Книгарі та книгарні в минулому Львова. 2005. Публікується з дозволу автора.